На «гарячому». Та не взяло.
У ніч із 07 на 08 грудня 2024 року було вбито військовослужбовця Козлюка Валентина Купріяновича. Вбивство сталося у 56-й бригаді 2 дивізіону артилерійського стрілецького батальйону у місті Краматорськ Донецької області.
Валентин Купріянович Козлюк був на війні з перших днів, тобто воював майже три роки. Пішов воювати з села Вороне, Уманський район Черкаська область.
Мені довелося кілька разів побувати у цьому селі, – у сім’ї Олійник Наталії Семенівни. Її брат, Адам Семенович Олійник, працював (і, можливо, досі працює!) сімейним лікарем у Жашкові .
У селі Вороне, в родовому гнізді Наталії та Адама, дотепер зареєстрований чоловік Наталії Семенівни, соціально близький до Сєви Могилевича Анатолій Соломонович Ресман.
Отож, Валентин Купріянович Козлюк, 1975 року народження, був убитий не російськими загарбниками. Його застрелив із автомата власний комбат.
З 24 листопада 2024 року Валентин Купріянович Козлюк відмовився платити комбату гроші.
Комбат, молодший лейтенант Тисленко Дмитро Сергійович разом із старшим сержантом Каусом Сергієм Володимировичем (за твердженням вдови) з цього дня почали знущатися з «відмовника».
Валентин Козлюк повідомив про це рідним та попросив, щоб ті звернулися до ДБР. Рідні так і вчинили: написали заяву.
Слідчий ДБР відгукнувся на заяву і навіть поспілкувався із родичами та безпосередньо з потерпілим Валентином Козлюком. Операцію зі взяття на місці злочину комбата Дмитра Сергійовича Тисленка та його наближених було сплановано на 14 грудня 2024 року.
Однак, чомусь стався витік інформації. У ніч з 07 на 08 грудня 2024 року Валентина Купріяновича по-звірячому і по-фашистські катували, а потім комбат Дмитро Тисленко вихопив автомат і вистрілив Козлюку у скроню.
Валентин Козлюк помер миттєво.
ДБР не вдалося зловити комбата Дмитра Тисленка на гарячому на здирстві. Проте тепер є можливість розслідувати справу про вбивство.
