Достроковому визволенню Дениса Васильовича Кравченка з місця ув’язнення раділи не лише Ольга Величко, начальник колонії та полковник Х. Радів і Олег Тимошенко, начальник Черкаського об’єднаного міського ТЦК та СП:
«Сказати, що в нас велика кількість мобілізованих ув’язнених, неможливо. Це залежить від місць розташування таких закладів. У місті є СІЗО, звідти ми покликали чотирьох чоловіків, добровольців. Наприклад, в Уманському РТЦК, де є колонія, вже призвали кілька десятків людей».
Тобто Олег Тимошенко підтвердив, що план мобілізації ТЦК та СП виконують, у тому числі, і за рахунок добровольців із колоній.
Моєму знайомому зателефонував з колонії на Полтавщині його друг, який там відбуває покарання, і розповів, що його вмовляли записатися добровольцем до ЗСУ. Він відмовився. Тому що, за його словами, із двохсот осіб, які підписали контракти, рівно половина стали «двохсотими».
Головне, що Олег Тимошенко не уточнює: а скільки добровольців-зеків реально пішли на фронт, а не сховалися в місті дезертирів Києві , подібно до контрактника з Уманського РТЦК Дениса Васильовича Кравченка? Мабуть, цих статистичних даних він не має.
Краса та гордість нашого аулу!
Так кажуть на Сході. Те саме жителям села Хащувате можна сказати і про Романа Валентиновича Дмитрика. Про те, що він краса та гордість села. Ось найперші підстави для цього визнання.
03 березня 2017 року Роман Валентинович Дмитрик у співавторстві з С.М.Радзівоном публікують наукову статтю під назвою «Індивідуально-профілактична робота в діяльності дільничного офіцера». Короткий опис цієї статті звучить так:
«Під індивідуальною профілактикою розуміють цілеспрямований, організований, виховний вплив на свідомість, почуття, волю осіб, які схильні до скоєння правопорушень з метою усунення, нейтралізації, блокування у них явних ознак суспільно-негативного світогляду (протиправних цілей, антигромадських поглядів, що поєднується з одночасним формуванням суспільно-корисних поглядів, чорт, стереотипів та звичок законослухняної поведінки».
Роман Валентинович Дмитрик навіть намагався стати прокурором. Спроба ця була провальною для нього.
Дисертація Романа Валентиновича Дмитрика, названа ним «Адміністративно-правовий статус поліцейського в Україні, опублікована у 2021 році, анонсується так:
«У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розуміння сутності адміністративно-правового статусу поліцейського в Україні.
Встановлено структуру адміністративно-правового статусу поліцейського в Україні.
Запропоновано шляхи удосконалення адміністративно-правового статусу поліцейського в Україні. Визначено категорію поліцейського як об’єкта адміністративно-правового дослідження. Звернено увагу на етапи створення та розвиток адміністративно-правового статусу поліцейського в Україні. Виділено та визначено поняття та елементи адміністративно-правового статусу поліцейського в Україні. Охарактеризовано права та обов’язки поліцейського в Україні. Встановлено сутність та особливості юридичної відповідальності поліцейського в Україні. Звернуто увагу на юридичні гарантії діяльності поліцейського в Україні. Досліджено закордонний досвід діяльності поліцейських та визначено можливості його використання в Україні. Запропоновано шляхи удосконалення законодавства, яке регулює адміністративно-правовий статус поліцейського в Україні».
Читати її, як і попередні публікації ад’юнкту та кандидата наук Романа Валентиновича Дмитрика, немає жодного сенсу. По-перше, деякі його «наукові праці» вийшли у світ тиражем всього лише в… 45 екземплярів.
І, по-друге, і це головне: навіщо всі ці «наукові праці» маленького дільничного начальника, якщо вони зводяться до банального вибивання дверей на ввіреній йому ділянці?
Кандидатська дисертація потрібна Роману Дмитрику насамперед для того, щоб одержувати відповідні надбавки до грошового окладу. Ось, наприклад, як його колега із Тернополя:
Отже, поки Роман Валентинович Дмитрик вибивав ногами двері зовсім не в ту квартиру, де, за його інформацією, ховався злочинець Денис Кравченко, у сусідній квартирі причаїлася і спостерігала через вічко за буйством послідовників фашистів Зінаїда Величко. Тільки напередодні ввечері вона, за допомогою сусідів, ледве відбилася від доньки Ольги Величко, які намагалися увірватися в квартиру, і її «чоловіка» на ім’я Денис Кравченко. А сьогодні вранці, близько восьмої години, Ольга принесла у квартиру свої закривавлені кросівки, забравши замість кросівки Дениса.
За версією Ольги та Зінаїди, саме Денис Кравченко був взутий у жіночі (що належать Ользі) кросівки. І доки Голосіївські поліцейські фашистськими прийомами ломилися в чужі двері, п’яна пара – Ольга та Денис – спали у місцевому бомжатнику.
Таємний поліцейський інформатор, який увів своїх покровителів в оману, чомусь не знав, де пара постійно мешкає.
«Відпустник» Кравченко
Денис Васильович Кравченко втік до Києва одразу після свого умовно-дострокового звільнення. Будучи на той момент уже військовослужбовцем, а не зеком, він якось одразу списався інтернетом з Ольгою Величко і тут же приєднався до неї в квартиру.
Ольга і Денис бродили Теремками, голосно слухали російський «Шансон» з приймача, який казна-звідки взявся в руках алюмінієво-каструльного злодія. Коханій громадянській тещі, Зінаїді Величко, Денис Кравченко віддав на зберігання свій військовий квиток на додаток до вигаданої ним та Ольгою легенди про те, що він прибув у відпустку із зони бойових операцій ЗСУ.
Вона, нескінченно наївна, повірила. І дбайливо зберігала військовий квиток Дениса Васильовича Кравченка, зятя та воїна.
І так тривало до вересня 2024 року.
Вересневої ночі, приблизно о 23:30, Денис Кравченко побив якогось громадянина України так, що той потрапив до лікарні Києва у стані коми. Поліцейські виламувачі чужих дверей показували мені фото потерпілого. Синьо-чорне суцільне місиво.
Потерпілий не мав жодних документів. Натомість поліцейські знали, що побив невідомого громадянина України Денис Васильович Кравченко.
Приблизно через три з лишком години після початку поліцейської операції з вибивання чужих дверей, пара Ольга-Деніс прокинулася і вирішила відвідати маму-тещу Зінаїду Величко. Вони ледве брели між деревами, в руках вони тримали невідомо на що придбані воду, напої, їжу та цигарки.
Повторюся, що в невідомого поліції побитого громадянина не було не лише документів, а й грошей.
І тут поліцейські Голосіївського управління поліції, побачивши п’яних та ледве марудящих Ольгу та Дениса, провели складну та небезпечну поліцейську операцію із захоплення та знешкодження злочинців. Щойно вони наблизилися і схопили Дениса Кравченка, його бойова подруга Ольга Величко щосили заволала:
– Мусора, педерасти, відпустіть його!
Незважаючи на те, що крики Ольги Величко чула вся округа, поліцейські не спростовували дані нею на їхню адресу характеристики. Але Денису Кравченку дали спокій.
Денис Васильович і не чинив опір. Тут же зізнався, що знав чоловіка, який потрапив до лікарні, але він лише «дав йому ляпаса і підсрачника».
Далі настала поліцейська церемонія з оформлення та затримання Дениса Кравченка. Церемонія розтягнулася за часом через те, що черговий лікар лікарні, куди в комі надійшов побитий «ляпасом і підсрачником» невідомий громадянин України, написав не зовсім потрібний поліцейським діагноз. І тепер лікарі терміново переписували медичний висновок.
Ольга Величко вже не кричала поліцейським, що вони «мусора» та «педерасти». Вона, отямившись, навпаки, робила спроби розповісти правду, але Денис Кравченко, сидячи поруч, незважаючі на поліціянтів бив її по обличчю. Ледве її заспокоїв.
Поліцейські у сімейну сварку пари не втручалися.
Приблизно о 13:30 Дениса Кравченка нарешті поліцейські кудись відвезли. Ольгу Величко залишили під опікою матері, Зінаїди Величко, попередивши останню, щоб донька до наступного ранку проспалася та вранці з’явилася до слідчого Голосіївського УП.
Так і сталося. Наступного дня після успішної поліцейської операції Ольга Величко була у слідчого, який довго і скрупульозно навчав її, що їй потрібно говорити в суді проти Дениса Кравченка. Ольга виявилася здатною ученицею.
Зло в особі дезертира та хулігана Дениса Васильовича Кравченка було покарано. Злочин алюмінієво-каструльного злодія був розкритий.
Невідомо лише, чи отримали нагороди поліцейські Голосіївського УП, які брали участь у цій суперскладній операції з затримання злочинця? І чи відзначений особливо міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком колишній ад’юнкт, а нині кандидат наук, фахівець із виламування чужих дверей Роман Валентинович Дмитрик?
Хоча б як справжня і неминуча краса і гордість села Хащувате?
І чи нагородили полковника Х за воїна Кравченка Дениса Васильовича, який числиться в його підпорядкуванні, а також, чи заохочений начальник Уманського РТЦК, який виконує план з мобілізації за рахунок зеків?
