Звідки взялася пухлина (іноді – дві пухлини) у голові у Руслана Олександровича Берещенка? Адже у липні 2022 року, коли Володимир Костянтинович Кодратенко влаштував свого адвоката Берещенка у тилову частину через Шевченківський ТЦК, навіть жодної пухлини не спостерігали ескулапи у черепній коробці сорокарічного воїна.
«Щодня кілька разів дзвонив мені і набридав, щоб я його влаштував у цю частину», – стверджує колишній військком-розбійник Кондратенко. Влаштував.
“Я його як влаштував, так і відправлю на “нуль”, афериста”, – обурювався Володимир Костянтинович уже через рік після цього працевлаштування Руслана Берещенка. Сам Руслан Олександрович двічі перебував у передінфарктному стані, коли бачив свого командира та екс-військкома разом, які про щось розмовляли на території частини. Йому здавалося, що Володимир Кондратенко намагається втілити свої погрози у життя. Тим більше, що бачачи свого адвоката, військком-розбійник єхидно посміхався.
Але через деякий час, а саме в січні 2024 року, командира та друга екс-військкома з частини звільнили і перевели на інше місце служби. І ось чому.
У хрещенську ніч 2024 року двоє військовослужбовців частини, підполковник та майор, напилися до такого буйного стану, що підполковник кілька разів ударив свого колегу та товариша-однополчанина ножем у груди. До справи тут же включився юрист, адвокат і тоді просто солдат Руслан Олександрович Берещенко.
Він розповідав, що підполковник був мисливцем, який звик обробляти туші убієнних тварин, і, тому, бив ножем між ребер колеги професійно. За що і був поміщений на гауптвахту у Києві. Потерпілий, звичайно, заспокоївся на госпітальному ліжку.
Недорізаний майор вижив. Підполковник, що його різав, піддавався судовому переслідуванню. Руслан Олександрович Берещенко миттєво зорієнтувався в обстановці і розробив план порятунку вбивці, який не відбувся.
Він познайомився із сином підполковника і запропонував тому всього за $10 000 урятувати батька від в’язниці. Син із планом порятунку погодився і запитані Русланом Олександровичем Берещенком гроші йому покірно передав.
Геніальніша ідея юриста та адвоката Берещенка полягала в тому, щоб витягнути підполковника-хулігана на передову, що обов’язково б його реабілітувало.
Час минав. Руслан Олександрович звично переносив терміни переміщення підполковника з губи на фронт. Вже вийшов зі шпиталю поранений майор, живий-здоровий. Вже написав відповідний папір до суду, що жодних претензій до свого кривдника не має.
Вже звільнили з гауптвахти підполковника-розбійника, який окопався у своєму маєтку у Нових Петрівцях. А солдат-картограф Берещенко все переводив свого колегу на передову.
Закінчилася ця епопея тим, що перед Русланом Олександровичем Берещенком, який вкотре приїхав у маєток підполковника, постала його сестра, «колишня полковник міліції». Сестра підполковника-вбивці відразу оголосила солдата-картографа «шахраєм», зажадала повернення взятих ним грошей і сказала, що питання з переведенням її брата нею вже вирішено без участі адвоката Берещенка .
Підполковник із резолюцією своєї сестри був цілком згоден. Ця згода найбільше обурила Руслана Олександровича Берещенка.
Чим закінчилася чергова епопея повернення грошей за не зроблену Русланом Олександровичем роботу, невідомо, звичайно, широкому загалу, але не найстаршому солдатові Берещенку.
«Торпеда» від Цубери
До нового командира, Олександра Васильовича, солдат Берещенко придивлявся і втирався в довіру досить-таки нетривалий час. І продовжував під час несення служби відволікатися на звичну йому діяльність.
Якось Ігор Васильович Цубера, який не залишав надії заробити на ухилянтах , «підігнав» Руслану Олександровичу чергового «клієнта». Друга якогось друга Цубери.
Руслан Олександрович Берещенко зустрівся з потенційним «білебілетником» і обмовив звичні для себе умови: $10 000. Той погодився. Але звірине та чаклунське чуття, яким солдат-картограф постійно хвалиться, цього разу підказало йому, що Ігор Васильович Цубера підіслав йому «торпеду», а не охочого «відкосити» від армії доброго молодця.
«Торпеда» їздив преміальним автомобілем з номерами з кількох нулів: 9000. Одночасно з появою на горизонті «торпеди», Руслану Олександровичу подзвонив військком-розбійник Кондратенко і розповів історію про те, що його викликає на співбесіду детектив НАБУ.
У солдата Руслана Берещенка “опустилася матка”. І він одразу включив свою регулярну музику про те, що здасть Ігоря разом із його «торпедою».
Дізнавшись у Кондратенка номер телефону детектива, Руслан Берещенко напросився на зустріч до НАБУ. І детектив його прийняв.
За словами солдата-картографа, він поїхав до НАБУ не один, а зі старим знайомим, Юрієм Тандитом, колишнім радником керманича Василя Грицака. «Не висока, міцна статура», – описував згодом детектива Берещенко, який розслабився після зустрічі .
Про що велася світська бесіда «японця» та картографа, Руслан Олександрович скромно промовчав. Розповів лише про те, що детектив запропонував йому негласно співпрацювати з НАБУ, але, за словами солдата, він відмовився, посилаючись на Тандита, що сидить поруч : мовляв, я вже давно «стукаю» для блага СБУ.
Тандит невизначено хмикнув, не підтвердивши і не спростувавши заяву Руслана Олександровича про те, що той є таємним агентом, у просторіччі – сексотом. Співрозмовник із НАБУ з таким убивчим аргументом Берещенка повністю погодився.
Ігоря Васильовича Цуберу від цього дня солдат Берещенко вніс до свого «чорного списку» неблагонадійних, періодично згадуючи своє стресове нездужання під час відвідин НАБУ. “У нього була паніка на межі істерики”, – розповідав екс-військком Кондратенко.
А невдовзі після цього стресового для Руслана Олександровича Берещенка заходу новий командир частини Олександр Васильович направив його до групи «молодих» бійців до навчального підрозділу. Напередодні відправки агент «Пухлина» зателефонував мені і попросив відвезти його на навчання на моєму автомобілі, а потім, приблизно через місяць, забрати назад. Його персональний водій Ігор ставив машину на ремонт.
Якщо хтось ще не знає, солдат Руслан Берещенко не визнає громадського транспорту та пересувається виключно з особистим водієм Ігорем на автомобілі водія, або на таксі. Іноді здається, що він на задньому сидінні авто і ночує.
Як він розраховується з Ігорем – громадськості невідомо. Але вони настільки потоваришували, що часто цей персональний водій виконує роль кур’єра та особистого охоронця, а іноді й спільника у складних справах адвоката та воїна. Якось їх обох навіть побили.
За словами Руслана Олександровича Берещенка, цього разу йому дісталося менше, ніж за битви з бандитами при Арці Дружби народів. Його вдарили лише один раз.
Агент «Пухлина» зазвичай, розвалився на задньому сидінні, Ігор звично кермував. Раптом їх обігнав джип на євробляхівських номерах і різко загальмував. Ігор змушено зупинився.
З «євробляхи» вискочили двоє, і перший почав бити Ігоря. «Я закричав: що ви робите!?», – ділився враженнями агент «Пухлина». І одразу другий нападник вдарив Руслана Олександровича у живіт.
Після завершення розправи незнайомці стрибнули в «джип» і помчали. Агент «Пухлина» записав їхній номер (про всяк випадок!).
Ігор пояснив своєму шефу Руслану Берещенку, що, швидше за все, він десь «підрізав» авто нападаючих. Агент «Пухлина» припустив, що хтось із його кредиторів найняв бандитів для залякування. Втім, Руслан Берещенко не виключав і пустотливих довгих рук кримських фсбешників. І, можливо, це було привітом від Ігоря Цубери .
Усі варіанти, які рояться в тоді ще не обтяженій пухлиною (або двома пухлинами) голові Руслана Олександровича Берещенка мали право на існування.
Отож, повертаючись до курсів підвищення кваліфікації солдата Руслана Берещенка. Якимось чином він дістався до навчання. Приїхав до пункту призначення увечері.
А вже наступного дня, одразу після медкомісії, солдата Берещенка було відправлено до вже рідної частини, до Коцюбинського. Повернутий як непридатний та прострочений продукт.
В учебці у Руслана Олександровича Берещенка з якоїсь радості миттєво підскочив тиск. Підскочив настільки, що солдата було визнано зовсім не придатним до навчання. І, звичайно, навчанню, що не піддається.
Повернувшись до частини, Руслан Олександрович Берещенко почав відвідувати шпиталь. І там, за його словами, у нього виявили в голові пухлину (або дві пухлини).
Виходить, що цю болячку юрист та адвокат Берещенко отримав під час війни та на службі у ЗСУ. А це, за його словами, дорівнює майже бойовому пораненню.
Якщо хтось із читачів думає, що пухлина в голові Руслана Олександровича – нісенітниця, то він глибоко помиляється.
Колись, року 2019-го, мені доводилося спілкуватися з колишнім поліцейським найвищого районного рівня, якого сам колишній міністр МВС Арсен Б. Аваков прилюдно назвав головою злочинної спільноти, що спеціалізується на викраденнях елітних автомобілів. Цей поліцейський був заступником начальника, а один нетривалий час навіть начальником районного управління.
І цей екс-поліцейський і автомобільний злодій, коли йому не хотілося відповідати правдиво на запитання, що задається йому, відповідав так: «Не пам’ятаю. У мене була контузія у ДТП». Зовсім як у відомому фільмі: “Ось тут пам’ятаю, а ось тут – не пам’ятаю”.
Руслан Олександрович Берещенко останнім часом нашого з ним спілкування дуже часто перепитував, чи говорив він мені те й те. Якщо отримував відповідь, що не говорив, то чемно вибачався і щоразу звинувачував у своїй забудькуватості свою головну пухлину (іноді – дві пухлини).
Наприклад, рятівна пухлина дозволяє йому під виглядом забудькуватості не писати клієнтам розписки на взяті ним «в роботу» долари. Якщо клієнт наполягає на розписці, то адвокат і юрист Руслан Олександрович Берещенко пише йому папір про те, що бере його гроші… на зберігання!
На його агентсько-пухлинне переконання, клієнтам більше нема де зберігати гроші, тільки як у нього. Бо тільки в кишені у Руслана Олександровича Берещенка чужі для нього, але в його запаленій голові клієнтські долари, які вже повністю належать йому, будуть у повній безпеці!
Професійна забудькуватість старшого солдата-картографа дивує навіть його напарника з ухилянтського бізнесу Ігоря Васильовича Цуберу .
Суди Берещенка та Цубери
Наприкінці квітня 2025 року Ігор Васильович Цубера розповів наступну майже детективну історію.
Влітку 2022 року в торговому центрі «Гулівер» у Києві відбувся великий народний хурал двох ухилянтів, з одного боку, та Руслана Олександровича Берещенка та Ігоря Васильовича Цубери – з іншого. Ухилянти вимагали повернення виплачених дуету грошей за своє ухилянтство, що не відбулося .
По завершенню хуралу обидва бізнесмени написали чотирьом ухилянтам відповідні розписки. Зокрема, Ігор Васильович Цубера у квітні 2025 року демонстрував мені у своєму телефоні копії чомусь трьох розписок.
Ці боргові розписки були написані у присутності хуралу з чотирьох чоловік і власноруч кожним боржником. І ось що з цього вийшло.
Наприкінці липня 2023 року Єршик Ігор Володимирович, один із харківських ухилянтів, через свого адвоката Бєлову Олександру Євгенівну подає до Подільського районного суду міста Києва судовий позов до Ігоря Васильовича Цубери. Перший із трьох позовів.
Ігор Єршик вимагав повернення від Ігоря Цубери своїх кревних та грошових коштів у розмірі 223 929 грн. 35 коп. З цього судового позову виразно спостерігається та специфічна обставина, що, виявляється, крім демонстрованих «Ізей» із телефону трьох розписок, до них додаються деякі договори позики.
Саме на підставі якогось договору позики між Ігорем Єршиком та Ігорем Цуберою перший вимагає від другого зайняті йому гроші!
Виходить , що Ігор Васильович Цубера не брав у своїх кредиторів долари США за порятунок тих від служби у ВСУ. Він, Цубера , ці долари просто взяв у борг.
Саме через цей суд та розписку, а також непред’явлену громадськість договору позики, Ігор Васильович Цубера погрожував зробити зі свого колеги з ухилянтського бізнесу Руслана Олександровича Берещенка недієздатного «овочу», незважаючи на його нинішній статус військовослужбовця.
І якщо напередодні суду 14 травня 2025 року Ігор Васильович нервувався і бився в істериці, що йому доведеться виплачувати борг, який, виявляється, взято за договором позики, то перенесення судового засідання на вересень 2025 року він сприйняв спокійно. “Я не знав, що засідання перенесене”, – відповів він.
Схоже, позначається згубний вплив спадкового чаклуна Руслана Берещенка , який страждає на аналогічну забудькуватість, але внаслідок наявності у нього головної пухлини (іноді – двох пухлин). Зачарував-таки старший солдат-картограф свого бізнес-напарника!
Але, незважаючи на ці чаклунські чари від Берещенка , судові заходи показали, що Ігор Васильович Цубера – справжній першокласник у порівнянні з заматерілим на підробках офіційних документів агентом « Пухлиною » – Русланом Олександровичем. Ігоря Цуберу не переконали навіть дві довіреності, які Руслан Олександрович Берещенко видав йому біля дверей військової частини у Коцюбинському.
У довіреності першої в 2022 році солдат Берещенко написав дані свого паспорта , який втратив свою актуальність у 2021 році. Берещенко покірно написав довіреність нову, з даними нового паспорта.
Отже, одночасно з позовом до Ігоря Васильовича Цубери, Бєлова Олександра Євгенівна подає позов до Руслана Олександровича Берещенка. У Херсонському суді, за місцем реєстрації солдата-картографа, а не за місцем його проживання у Софіївській Борщагівці, у квартирі, зазначеній старшим солдатом Берещенком у декларації за 2024 рік.
Подає від імені Зозулі Сергія Олександровича . І так само, у липні 2023 року.
Позов до Руслана Олександровича Берещенка подається на підставі, як і до Ігоря Васильовича Цубери, договору позики. Тобто, чаклун Берещенко 20 травня 2022 року зайняв у Зозулі Сергія Олександровича $6 000 (шість тисяч доларів США), що на момент підписання відповідних паперів було еквівалентно 207 000,00 грн.
Передача грошей Руслану Берещенку зафіксовано його розпискою Сергію Зозулі від 20 травня 2022 року, в якій сказано, що зайняті ним 6 000 доларів мають бути повернені власнику до 08 листопада 2022 року.
27 серпня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області заочно виніс рішення, в якому зобов’язав позичальника Руслана Олександровича Берещенка виплатити Зозулі Сергію Олександровичу як суму основного боргу 207 000,00 грн., а також 12 522,81 грн. як інфляційні витрати та 4 496,54 грн. – 3% річних.
Крім того, Руслан Олександрович Берещенко мав сплатити Зозулі Сергію Олександровичу судові витрати у сумі 1 791,43 грн.
Вже тоді солдат-картограф Руслан Берещенко з рішенням не погодився. Ображений на суддю, агент «Пухлина» обізвав того «ждуном», який зовсім не звернув увагу на довідку з військової частини та розглянув, не відкладаючи до закінчення війни, позов від імені Сергія Зозулі. Як виявилося згодом, «чекуном» чаклун Берещенко охрестив і іншого суддю Херсонського міського суду Херсонської області, який 10 жовтня 2024 року заяву позичальника та воїна про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
Здається, херсонські судді були «ждунами». Вони дуже добре знали авторитетного херсонського адвоката та юриста Руслана Олександровича Берещенка .
Солдат Руслан Берещенко , якому вдалося зупинити судове провадження за позовом до нього про повернення боргу в $42 000 з боку Андрія Миколайовича Кулініченка, розповідав, що підпис у розписці він поставив зовсім не той, яким завжди розписується. Що в розписці їм власноруч вказано старий паспорт, ним загублений (чи вкрадений?). І що, взагалі, у розписці – не його почерк!
У справі за позовом Андрія Кулініченка судді не були «ждунами» ні в суді першої інстанції, ні в апеляції. Довідка з військової частини відстрочила виплату Русланом Берещенку боргу Андрію Миколайовичу до закінчення війни. Або до того моменту, коли старшого солдата Берещенка буде звільнено з ЗСУ.
Тим часом, не погоджуючись із рішеннями Херсонського суду за позовом Сергія Зозулі, старший солдат Берещенко подає апеляцію. Апеляційне провадження було відкрито 06 січня 2025 року. 10 березня 2025 року спадковий чаклун Руслан Олександрович Берещенко клопочеться в апеляційному суді про зупинення провадження у порядку п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Старший солдат-картограф Берещенко, обґрунтовуючи своє клопотання, посилається на те, що перебуває на військовій службі у складі ЗСУ та підтверджує це двома довідками, підписаними його командиром Олександром Васильовичем: від 23 серпня 2024 року (вих. № 2819) та від 03 листопада 2012 року.
Подаючи ці довідки, Руслан Олександрович Берещенко повідомив, що доклав до клопотання роздруковані ним статті з нашого видання, в яких докладно розписано участь Ігоря та Юлії Цубер як у бізнесі ухилянтському , так і, зокрема, в ситуації з Сергієм Олександровичем Зозулею. «Ти ж не заперечуватимеш за це посилання?», – запитав Берещенко .
Сенсу заперечувати не було, тим більше що агент «Пухлина» роздруківки вже подав адресату. Заперечення було в іншому.
Старший солдат-картограф Руслан Берещенко в апеляційному клопотанні наголосив, що він бажає особисто брати участь під час розгляду справи у суді. Що він хоче надати відповідні та правильні докази (увага!) безпідставності заявлених від імені Сергія Зозулі позовних вимог.
Присутній у майбутньому суді, Руслан Олександрович авансом погрожував клопотати про призначення почеркознавчої експертизи наданої позивачем розписки.
Тобто розписку Сергію Олександровичу Зозулі у присутності іншого ухилянта, а також Ігоря Васильовича Цубери чаклун Берещенко Руслан Олександрович власноруч не писав, і вона є фальшивкою. І гроші, отримані ним 20 травня 2022 року на свою особисту картку у сумі 207 000,00, Берещенко не отримував.
Коли я розповів про цей черговий фінт фахівця з підробки документів Руслана Берещенка Ігорю Цубері, той чомусь сильно здивувався.
Але апеляційний суд зупинив провадження у справі № 766/2330/23 до призупинення перебування Руслана Олександровича Берещенка у складі ЗСУ у військовій частині, переведеній у військовий стан.
Ці судді не були «ждунами».
