Якось не вірилося, коли Ігор Таран, ознайомившись із документами, виготовленими для нього адвокатом Русланом Олександровичем Берещенком, заявив, що агент «Пухлина» на даний момент адвокатом не є і цілком можливо, що він шахрай. Бо у документах було написано: «Адвокат Берещенко …». На доказ сказаного Ігор Таран надіслав витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
Цей доказ, пред’явлений старшому солдату Берещенку, дуже його обурив і засмутив до такого стану, що він почав погрожувати Ігорю Тарану, який викрив його, кримінальним переслідуванням. «Так, – сказав агент «Пухлина», – я іноді припиняю право на зайняття адвокатською діяльністю, а потім так само легко його поновлюю».
На цей раз Руслан Олександрович Берещенко зупинив (саме так: «зупинив»!) своє право на зайняття адвокатською діяльністю 11 жовтня 2024 року. Зупинка була викликана апеляційним слуханням щодо боржника і нині старшого солдата-картографа, що відбулось 06 грудня 2024 року.
Цього дня Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ розглядав скаргу Андрія Миколайовича Кулініченка на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 15 жовтня 2024 року у справі за позовом Кулініченка до Руслана Олександровича Берещенка про стягнення боргу за договором позики.
Нагадаю, що агент «Пухлина» винен Андрію Миколайовичу $42 000 (сорок дві тисячі доларів США).
На підставі цієї розписки та договору позики у вересні 2023 року Андрій Миколайович Кулініченко звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про стягнення боргу. Він звернувся до цього суду тому, що знав, що в цьому районі, у Софіївській Борщагівці , Руслан Олександрович Берещенко має іпотечну квартиру. І це у 2025 році підтвердив сам старший солдат-картограф у своїй декларації за 2024 рік, до того ж довівши, що за час війни він іпотеку виплатив повністю та став власником житлових квадратних метрів.
Але Києво-Святошинський районний суд 29 грудня 2023 року цю позовну заяву Кулініченка Андрія Миколайовича надсилає на розгляд Херсонського міського суду Херсонської області. Тобто за місцем реєстрації Руслана Олександровича Берещенка.
Ймовірно, тому, що у 2023 році адвокат Берещенко ще не повністю сплатив іпотеку і не наголосив на своїй квартирі в декларації. Хоча, як розповідав 2020 року Руслан Олександрович, розписку він писав саме на території Києво-Святошинського району.
08 жовтня 2024 року, на той момент ще не призупинений, а чинний адвокат Берещенко подав до суду клопотання про зупинення провадження у його справі на період проходження ним служби у складі ЗСУ та до завершення військового стану та звільнення його з лав захисників країни.
Представник Андрія Миколайовича Кулініченка, адвокат Унінець Ігор Миколайович, заперечував задоволенню цього клопотання. І це попри те, що свою участь у ЗСУ Руслан Олександрович Берещенко підтвердив довідкою №2819 від 23 серпня 2024 року, підписаної командиром частини Олександром Васильовичем.
На той час адвокат Унінець І.М. ще не міг знати, що другий оригінал цієї оригінальної довідки під тим самим номером і від тієї ж дати, за підписом того ж командира частини буде пред’явлено 10 березня 2025 року до того ж Херсонського апеляційного суду чаклуном Берещенком для того, щоб призупинити чергове апеляційне провадження. Цього разу – за позовом Зозулі Сергія Олександровича та за боргом у $6 000.
Водночас адвокат Унінець Ігор Миколайович визначив, що виходячи з показників реєстрів Судової влади України, військовослужбовець Берещенко Р.О. з 12 липня 2022 року, тобто з початку своєї служби активно займається адвокатською діяльністю. Ймовірно, під час війни він має вільний від важкої військової служби час, про наявність якого його командир частини навіть не підозрює.
Спадковий чаклун Берещенко Руслан Олександрович відразу написав відгук на апеляційну скаргу. Скориставшись своїм процесуальним правом, він доклав до відкликання ще один оригінал іншої довідки № 3674 від 01 листопада 2024 року, за підписом того ж командира частини Олександра Васильовича, другий оригінал якої він також використовує 10 березня 2025 року .
Основи діловодства стверджують, що одна довідка може надаватись одночасно чотирьом адресатам без вказівки копій. Тобто командир частини Олександр Васильович спочатку видав довідку №2819 від 23.08.2024 року для двох адресатів? Потім довідку №3674 від 01.11.2024 року також для двох адресатів?
Але якщо кожна з цих двох довідок як оригінал долучена до позову в апеляційному провадженні Андрія Миколайовича Кулініченка, звідки взялися оригінали двох довідок у позові та апеляційному провадженні Зозулі Сергія Олександровича? Хто і як розмножує ці оригінали з оригіналів? Невже персонально Руслан Олександрович Берещенко із оригінальним підписантом, командиром частини Олександром Васильовичем?
Приклавши ці оригінали, прочитавши, що адвокат Унінець І.М. пред’являє йому претензії в тому, що, будучи військовослужбовцем, він активно займається адвокатською діяльністю, старший солдат-картограф Берещенко Руслан Олександрович 11 жовтня 2024 року написав заяву про зупинення свого права на зайняття адвокатською діяльністю з 11 жовтня 2024 року. І апеляційний суд Херсонської області врахував цю серйозну обставину.
Але тоді постає законне питання. Якщо старший солдат-картограф Берещенко Руслан Олександрович 11 жовтня 2024 року зупинив своє право на зайняття адвокатською діяльністю, то на якій підставі цей призупинений адвокат захищав 06 листопада 2024 року обвинуваченого Бичкова Руслана Миколайовича при винесенні тому вироку Могилів-Подільським міськрайонним судом Винницької області? Невже вкотре збрехав суду?
І як він буде представляти Бичкова Р.М. у Вінницькому апеляційному суді 19 травня 2025 року?
Відповідь отримана з Єдиного реєстру адвокатів України. 06 листопада 2024 року у Руслана Олександровича Берещенка права на зайняття адвокатською діяльністю не було. Воно відновлено 28 січня 2025 року на підставі заяви від 27 січня 2025 року.
А на 19 травня 2025 року він готовий як адвокат. І захищатиме Бичкова Р.М. у перерві у військовій службі з обов’язкового дозволу командира частини Олександра Васильовича.
Тільки ось, відправляючи 05 грудня 2024 року в Обухівський районний суд Київської області своє адвокатське посвідчення, Руслан Олександрович Берещенко вкотре підсунув суду фальшивку. Але про це – у наступній статті. А поки що розглянемо діяльність адвоката та солдата Берещенка в одеському суді.
Ех, Одеса!
26 серпня 2021 року адвокат Руслан Олександрович Берещенко звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом.
Від імені Наталії Анатоліївни Коровель .
За словами адвоката, Наталія Анатоліївна жила у США та боролася зі своїми родичами за заповіт.
У цьому позові адвокат, що діє на користь Коровель Наталії Анатоліївни, просив. Просив у суду багато чого. Але нас цікавить одне його наполегливе прохання.
Руслан Олександрович Берещенко просив визнати дійсним заповіт померлого у лікарні родича Наталії Анатоліївни.
Родич помер у Міській клінічній інфекційній лікарні Одеської міської ради. Але, як запевняє адвокат Берещенко, 02 лютого 2021 року, незадовго до смерті, майбутній небіжчик прямо в інфекційній лікарні склав заповіт. Причому у присутності двох свідків.
І, природно, на підставі свідчень цих свідків Руслан Олександрович Берещенко просив суд визнати за Коровель Наталією Анатоліївною право власності на майно, вказане майбутнім небіжчиком у заповіті від 02 лютого 2021 року. Повторюся, у присутності двох свідків.
Адвокат Берещенко Руслан Олександрович просив суд зобов’язати Одеський державний нотаріальний архів здійснити необхідні реєстраційні дії у спадковому реєстрі. Тобто зареєструвати заповіт майбутнього небіжчика, складеного ним 02 лютого 2021 року у присутності, знову ж таки, двох свідків.
Двоє свідків, які незрозуміло яким чином потрапили в одеську інфекційку, насправді ніколи там не були. Вони жили у передмісті Києва – Гостомелі. Їх звали Поповичук Олег Миколайович та Тарахкало Василь Миколайович.
Обидва – давні спільники Руслана Олександровича Берещенка та Андрія Миколайовича Кулініченка.
Василь Тарахкало працював в архіві, де вони з Андрієм Кулініченком, за словами Руслана Олександровича Берещенка, значилися як «чорні реєстратори».
Агент «Пухлина» зазначав, що щодо Кулініченка та Тарахкало було відкрито кримінальні провадження за махінації з нежитловими приміщеннями на Оболоні.
Таким чином, Руслан Олександрович Берещенко знав, кого брати лжесвідками до одеської інфекційної лікарні.
Суд затягнувся. Почалася війна.
28 вересня 2022 року вже солдат Берещенко як адвокат просить суддю Київського районного суду міста Одеси Олену Василівну Васильків і навіть, як пише суддя у ухвалі, «наполягав на допиті свідків після завершення військового стану, а також повідомив, що на цей час перебуває у лавах захисників держави».
Обидва свідки на цей момент справді воювали: Вася Тарахкало – у ТРО, Олег Поповичук – між Бородянським військкоматом та 95-ю бригадою.
Суддя з вимогою адвоката Берещенка погодилася та зажадала відповідної інформації у компетентних органів.
І ось тут адвокат Берещенко Руслан Олександрович промахнувся не лише з лжесвідками.
Померлий в інфекційній лікарні був рідним братом Наталії Анатоліївни Коровель Він ніякого заповіту, звісно не писав, тим паче, не писав у присутності свідків Поповичука та Тарахкало .
04 серпня 2021 року закінчився шестимісячний термін на вступ у спадок. І тут сплив заповіт, написаний нібито померлим братом, але насправді підробленим адвокатом Русланом Олександровичем Берещенком. То справді був підроблений оригінал.
Відповідно до заповіту, все своє майно брат Наталії Анатоліївни, у разі своєї смерті, заповів своїй сестрі, тобто їй, Коровель .
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07 липня 2011 року (№ 1810/5), Міська клінічна інфекційна лікарня Одеської міської ради, в якій нібито було засвідчено заповіт брата Наталії Коровель, повинна була в строго певний час відправити екземпляр заповіту до архиву області. В архіві мала відбутися реєстрація цього заповіту у спадковому реєстрі.
Усього цього одеська інфекційка не зробила. Тому що на той період не було жодного заповіту покійника у присутності свідків Поповичука та Тарахкало і, головне, не було у спадковій справі Коровель адвоката- підробника Берещенко .
Тому в держархіві Одеси адвоката Руслана Олександровича Берещенка відправили, м’яко кажучи, за «російським військовим кораблем», роз’яснивши юристу, що всі терміни пропущені і йому необхідно звернутися до суду. Тоді адвокат Берещенко надіслав екземпляр збудованого ним заповіту до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області в особі державного нотаріуса Колесника Д.Ю.
За задумом видатного юриста сучасності Берещенка Руслана Олександровича, державний нотаріус Колесник Д.Ю. мав беззаперечно прийняти складену ним фальшивку та врахувати «лівий» заповіт при розподілі спадкового майна брата Наталії Коровель .
Нотаріус Колесник Д.Ю. так само не повівся на фальшивку адвоката Берещенка і порекомендував йому звернутися до суду.
Тому адвокат Берещенко Руслан Олександрович дійшов зі своєю фальшивкою до одеського суду.
У суді Берещенко заявив, що вважає, що, підписуючи заповіт, брат Наталії Коровель повністю усвідомлював свої дії, керував ними і мав дійсне бажання залишити своє майно своїй сестрі. Тому що на момент підписання заповіту він уже був майже п’ять років як розлучений із колишньою дружиною, яка нині претендує на його спадок.
Адвокат Берещенка від Наталії Анатоліївни Коровель знав, що колишня дружина покійного брата під час розлучення отримала значну суму грошей на своє утримання та утримання двох прийомних дітей. Вона ж, колишня дружина, дала братові Коровель нотаріально оформлену заяву про те, що як опікун дітей та колишня дружина відмовляється у майбутньому від майна колишнього чоловіка. Тому, як мудро уклав адвокат Берещенко, бажання вмираючого брата залишити майно своїй сестрі цілком логічно та усвідомлено.
Адвокат Руслан Берещенко у суді наголосив, що заповіт брата Коровель від 02 лютого 2021 року складено у відповідній формі та з відповідним підтвердженням у Міській клінічній інфекційній лікарні Одеської міської ради за участю двох свідків, тому немає підстав визнавати його нікчемним чи недійсним.
Але наступний учасник суду вкотре довів і суду, і адвокату Берещенку , що він є тупим підробником. Ось як він невміло, за гонорар від Наталії Анатоліївни Коровель, Берещенко підробив заповіт її брата.
Завідувачка Одеського державного нотаріального архіву заявила, що 10 серпня 2021 року на адресу організації, яку вона очолює, поштою надійшов заповіт. На конверті було зазначено, що листа відправлено з одеської інфекційки .
У конверті, крім заповіту брата Коровель, була заява про держреєстрацію заповітів та спадкових договорів, складена від імені покійного брата Коровель 02 лютого 2021 року, підписана завідувачем відділення інфекційки (без вказівки прізвища завідувача) та директором С.Я. Лаврюковой.
Порушуючи норми статті 40 Закону України «Про нотаріат», заповіт від імені брата Коровель, нібито написаний ним 02 лютого 2021 року в присутності свідків Поповичука та Тарахкало, був доставлений до держархіву 10 серпня 2021 року.
При вивченні злагодженого адвокатом Русланом Олександровичем Берещенком фальшивого заповіту, фахівці архіву знайшли такі недоліки.
– були відсутні відомості про час складання заповіту;
– не вказано число, місяць, рік народження лжесвідків Поповичука та Тарахкало;
– відсутні повні дані паспортів цих лжесвідків, а саме: яким органом та коли були видані паспорти;
– відсутні відомості про прізвище, ім’я та по батькові лікаря (завідувача відділення);
– на екземплярі заповіту взагалі відсутній посвідчувальний напис, що засвідчує заповіт, що є основною та обов’язковою умовою до заповітів та заповітів, прирівняних до нотаріально засвідчених заповітів.
Враховуючи ці пропущені адвокатом Русланом Олександровичем Берещенком порушення при складанні ним лжезаповіту від імені брата Наталії Коровель, завідувачка держархіву заявила, що внести цей фундаментальний витвір агента «Пухлини» через держреєстрацію до Спадкового реєстру неможливо.
І відразу адвоката Берещенка добив представник законних спадкоємців померлого брата Коровель. Крім того, що він заявив, що заповіт не відповідає встановленій формі, він наголосив, що на його адвокатський запит КНП «Міська інфекційна клінічна лікарня» Одеської міської ради відповіла:
– брат Наталі Анатоліївни Коровель помер у лікарні;
– свідків Поповичука та Тарахкало у лікарні не було;
– про заповіт у лікарні нічого не відомо.
Представник законних спадкоємців також заявив, що вважає, що текст заповіту написано не в лікарні. І тим самим підтвердив, що адвокат Руслан Олександрович Берещенко зробив невдалу спробу та вчинив правопорушення, яке підпадає під дію ч. 2 ст. 384 КК України.
Разом із Наталією Анатоліївною Коровель Руслан Берещенко боровся за написані у фальшивому заповіті матеріальні цінності покійника:
– все його майно, а також майно померлих його батьків;
– всі кошти, що перебувають на його банківських рахунках;
– готівка, що зберігається у нього вдома, у сумі $ 100 000 (сто тисяч доларів США), 5 000 (п’ять тисяч євро), всі цінні папери та акції.
Фіаско Берещенко
Брат Наталії Анатоліївни Коровель помер 05 лютого 2021 року у віці 52 років.
25 лютого 2021 року із заявами про вступ у спадок після його смерті звернулася дочка померлого та опікун його сина.
15 червня 2021 року із заявою від імені Наталії Анатоліївни Коровель звернувся адвокат Руслан Олександрович Берещенко.
Незважаючи на те, що сестра за законом є спадкоємицею другої черги, від адвоката Руслана Берещенка 12 серпня 2021 року до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області прийшло письмове звернення, в якому агент «Пухлина» надіслав оригінальний екземпляр заповіту брата Коровель. У листі адвокат Берещенко просив не здійснювати видачу свідоцтва на спадщину іншим спадкоємцям без урахування змісту заповіту, нібито написаного небіжчиком.
Підробнику Берещенку у нотаріальній конторі, природно, не пішли назустріч. А потім, у суді, з інфекційки надали довідку, з якої, зокрема, випливало:
«Серед співробітників чи хворих, які були у реанімаційному відділенні поруч із Коровелем, осіб із прізвищами Поповичук та Тарахкало не було.
Про складання заповіту хворим на Коровель керівництву КНП «МКІЛ» ЗМР нічого не відомо. Жодних записів із цього приводу в лікарні немає».
Адвокат Берещенко із запеклою завзятістю продовжував битися з одеським судом. Він клопотав про виклик до суду свідків Поповичука та Тарахкало.
Судове засідання, на якому адвоката Руслана Берещенка фактично визнали некомпетентним шахраєм, відбулось 25 травня 2023 року. Всюди йшла війна.
Як зазначила суддя, «тривалий процесуальний час було витрачено на визначення місця перебування свідків». І нарешті Руслан Олександрович Берещенко їх знайшов.
Адвокат Берещенко у заяві від 24 травня 2023 року заявив суду, що свідок Олег Миколайович Поповичук загинув у ДТП, повертаючись із Бахмута у свою військову частину. Водночас Руслан Олександрович зазначив, що йому не вдалося встановити зв’язок із свідком Василем Тарахкалом, який перебуває в зоні бойових дій.
Брещенко зазначив, що не може встановити місце перебування Василя Тарахкало та стан його здоров’я, тому питання про допуск свідка Тарахкало до участі у розгляді справи адвокатом Русланом Берещенком до суду не прямує.
Колись після смерті Олега Поповичука, якому Руслан Олександрович Берещенко залишився винен $20 000, я запитав про долю Васі Тарахкало .
«Пропав безвісти», – відповів агент «Пухлина».
Але вже на початку 2025 року спадковий чаклун Руслан Берещенко повідомив мені, що Василь Тарахкало живий і здоровий.
Цікаво було б дізнатися, чи знає поки що здоровий Василь про те, що він був присутній при написанні заповіту Коровелем в одеській інфекційці? І з яким діагнозом до цієї одеської клінічної лікарні привезли з київської області Василя Тарахкало та Олега Поповичука?
Васю, будь обережний! Памʼятай, як і чому загинув Олег!
