Нарешті Руслан Олександрович Берещенко, нині військовослужбовець-картограф, купив, на початку 2025 року, собі ліцензію кондуктора. До придбання цієї ліцензії Руслан Берещенко продавав так звані «білі квитки» ухилянтам від військової служби контрабандним способом, тобто шахраїв.
Ліцензію на торгівлю «білими квитками» старшому солдатові Руслану Олександровичу Берещенку видав слідчий (можливо, старший слідчий і, що найімовірніше, найстарший серед старших слідчих) організації СБУ, розташованої поблизу Аскольдової могили у Києві, на ім’я Олексій.
У полі зору і потім до кабінету слідчого СБУ Олексія Руслана Олександровича Берещенка привела заява якогось громадянина, «уродженця Кам’янського, зареєстрованого в Обухівському районі Київської області, який проживає в Києві». Цей якийсь і таємничий для широкого загалу громадянин викрив Руслана Берещенко у підробці документів для ухилянтів.
Проте для старшого солдата картографічної військової частини Берещенка цей заявник уже не інкогніто: в останній понеділок квітня 2025 року слідчий СБУ Олексій показав Руслану Олександровичу оригінал заяви. Умовою такого одкровення з боку слідчого СБУ було прохання не мстити заявникові.
Руслан Олександрович Берещенко клятвено пообіцяв, що заявнику не мститиметься. «Але ж за мене хтось інший може йому помститися», – філософськи припустив старший солдат-картограф.
Ціну за ліцензію слідчий СБУ Олексій призначив, виходячи із суми неймовірних доходів контрабандного кондуктора Руслана Берещенка , цілком прийнятну. Слідчий СБУ запросив еквівалент $10 000 у крипті та повні дані старих та нових знайомих Руслана Олександровича, яких можна підвести під 111 статтю КК України.
Крім того, слідчий СБУ Олексій запевнив старшого солдата-картографа, що вся доблесна організація СБУ з Аскольдового провулка захищатиме Руслана Олександровича Берещенка не лише як інформатора-сексота, а й як курку, яка приносить золоті яйця до кишені слідчого. Це останнє запевнення найбільше сподобалося Руслану Берещенку .
Крипту на вказаний слідчим СБУ Олексієм рахунок Руслан Олександрович перерахував. Якихось знайомих, які нині живуть, за словами старшого солдата-картографа, за кордоном, він «злив» за повною програмою.
Як зазначив після документального оформлення всіх вищевказаних домовленостей Руслан Берещенко, слідчий СБУ Олексій залишився задоволений як отриманою ним криптою, так і списком «неблагонадійних», але які нічого не знають про свої неблагонадійності, давніх знайомих старшого солдата Берещенка .
Вже ліцензований кондуктор Руслан Олександрович Берещенко також залишився задоволеним. Відтепер усі оголошені ним недруги мали здригатися при одній згадці імені старшого солдата-картографа.
Слідчого СБУ Олексія з товаришами Руслан Берещенко став називати «мої пацани». “Його пацани”, у свою чергу, привласнили старшому солдату-картографу, за сумісництвом – своєму сексоту бойовий псевдонім «Пухлина».
Чому «Пухлина»? Справа в тому, що останній рік солдат, а потім і старший солдат-картограф Берещенко , коли перед ним його кредитори ставлять питання про повернення боргів, посилається на забудькуватість, викликану якоюсь пухлиною, яку лікарі виявили у Руслана Олександровича в голові. Ймовірно, саме ця забудькуватість провокує старшого солдата-картографа на словоблуддя в ситуаціях, коли він стверджує, що у нього не одна, а вже дві пухлини.
Так от, рівно о 22:28 29 квітня 2025 року старший солдат-картограф Руслан Берещенко прокричав телефоном, включеним на гучний зв’язок, у присутності Ігоря Васильовича Цубери , що «його пацани» знищать Андрія Миколайовича Кулініченка та його знайомого Олега.
Андрій Миколайович Кулініченко досить тривалий час був улюбленим бізнес-партнером адвоката Руслана Олександровича Берещенка. Це сталося тоді, коли Руслан був партнером адвокатського об’єднання АМАТ.
Творча співпраця двох титанів-законників полягала в наступному. Руслан Олександрович Берещенко підбирав багатих клієнтів як адвокат-рєшала. Андрій Миколайович Кулініченко зображував помічника судді, який, як запевняє нинішній старший солдат-картограф, підготує і підпише у свого безпосереднього начальника потрібне клієнту рішення.
Як навчальний посібник для аферистів-початківців розглянемо ситуацію, коли двоє подільників «кинули» одного з керівників чеченської діаспори в Україні Анвара. Потерпілий сам розповів про «кидок» автору цих рядків.
Анвару треба було вирішити питання в суді. Руслан Олександрович Берещенко оголосив діючий на той момент суддівський цінник: $50 000 (п’ятдесят тисяч доларів США). Замовник із цінником погодився.
Разом із адвокатом Русланом Берещенком Анвар під’їхав до будівлі суду. Руслан Олександрович зателефонував до «помічника судді» Андрія. Через деякий час на вулицю до прохачів вийшов молодик, якого адвокат представив замовнику. І Анвар передав Андрію Миколайовичу Кулініченку запитані ним $50 000.
Отримавши гонорар, аферист Кулініченко зайшов до будівлі суду. Аферист Берещенко, побоюючись, що Анвар ненароком зрозуміє обман, супроводив клієнта подалі від свого напарника.
Через деякий час бізнес-аферисти зустрілися в заздалегідь визначеному місці і, як згодом розповідав Руслан Берещенко , «по-чесноку» поділили виручку від афери. Але Андрій Миколайович Кулініченко , на його жаль, зовсім недооцінив професіонала Руслана Олександровича.
Буквально за кілька днів Андрій Кулініченко не лише віддав адвокату Берещенку на «перспективну справу» свою частину виманених у Анвара під пристойним приводом грошей, але ще й позичив трошки у знайомих під відсотки.
Загальна сума, яку Андрій Миколайович передав Руслану Берещенку на 5 днів під прибутковий адвокатський захід, склала $42 000 (сорок дві тисячі доларів США). Адвокат та майбутній старший солдат-картограф взяв гроші 30 вересня 2020 року та обіцяв повернути 05 жовтня того ж року.
Цієї «позики» передувала одна резонансна подія, яка сколихнула поліцейську громадськість Печерського району. Ось що сталося.
10 вересня 2020 року в центрі Києва побили Руслана Олександровича Берещенка . Ця сумна подія сталася рівно о 15:00 в районі Арки Дружби Народів.
До поліції зателефонував сам постраждалий, адвокат Берещенко. Поліцейським, що приїхав, побитий Руслан Олександрович розповів заздалегідь написану ним небилицю.
Він розповів, що заїхав до офісу своєї фірми (той, де він був не тільки керуючим, а й партнером) і забрав у свого ж колеги-адвоката $350 000 (триста п’ятдесят тисяч доларів США). Ці кишенькові для Руслана Олександровича Берещенка гроші він мав передати якомусь знайомому. Звичайно, таємничому знайомому.
Отже, прихопивши трохи більше третини мільйона доларів США, адвокат Берещенко сів у таксі та поїхав працювати «передастом», тобто передавати гроші. Але дорогою навіщось захотів зустрітися з якимсь, також таємничим, клієнтом, якому призначив зустріч якраз біля Арки.
Взявши портфель із грошима («рожа» таксиста Руслану Берещенку чомусь одразу не сподобалася), він маячив з ним під Аркою. І тут клієнт зателефонував Руслану Олександровичу і зустріч чомусь скасував.
Натомість замість необов’язкового клієнта до адвоката підбігли двоє незнайомців.
Ці двоє були, звісно, у спортивному одязі. І вони по-спортивному спочатку побили неспортивного Руслана Берещенка .
Незважаючи на побої, адвокат не розлучався із наповненим доларами портфелем. Очевидно, це були непрофесійні спортсмени.
Тоді один із цих спортивних непрофесіоналів професійно махнув перед обличчям Руслана Олександровича Берещенка ножем. Це було вже надто жахливо. І майбутній старший солдат-картограф підкорився силі.
Він покірно віддав нападникам заповітний портфель. Звісно, віддав разом із грошима.
Поліцейські того ж дня відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 187 КК України. Вони ж перевіряли камери спостереження та відпрацьовували версії та можливих причетних до нападу. І відпрацювали.
Наступного дня це кримінальне провадження було закрито, а відкрито нове, щодо Руслана Олександровича Берещенка . Заяву про напад він відкликав. Як згодом він розповідав автору цих рядків, це провадження йому вдалося закрити за гроші.
Після цього знаменного не тільки для себе, а й для всього Києва і, припускаю, що для всієї країни, заходу, адвокат Руслан Олександрович Берещенко втік. У нього було $ 350 000, взятих в офісі для передачі, $ 42 000, позичених у Андрія Миколайовича Кулініченка на 5 днів, і його заслужена частка від «кидка» чеченця Анвара. Якщо хтось ще сумнівався, він рвонув не в бік Європи, а в окупований Крим.
Напередодні своєї втечі Руслан Олександрович Берещенко, з метою заколисування кредиторів, попросив 01 жовтня 2020 свого ж кума Анатолія про наступне:
У Криму аферист думав відсидітися в будинку свого хрещеного, колишнього керівника СБУ в Автономній республіці, вже пенсіонера, який там залишився після окупації. Втілюючи в життя заздалегідь розроблений кимось план, Руслан Олександрович Берещенко купив путівку до Кримського санаторію: нібито він їхав туди на лікування.
Тобто трохи профінансував російського загарбника.
У цьому фінансуванні він був далеко не самотній. Як розповідав про свої кримські пригоди Руслан Берещенко, російський прикордонник, вивчивши його документи, зазначив, що «щось хохли масово їдуть на лікування».
Досвідчений чекіст-хрещений, інструктуючи Руслана Олександровича, дав йому цінну вказівку. Він назвав кіоск біля Сімферопольського вокзалу, де можна було купити російську сім-картку без паспорта.
Проінструктований адвокат Берещенко так і вчинив. Купив сім-карту і зателефонував хресному. Незабаром кримський екссбушник приїхав до вокзалу автомобілем. І привіз втікача до свого приватного будинку.
Руслан Олександрович оселився на другому поверсі. І навіть міцно заснув. Але перша позашлюбна ніч на окупованій території пройшла не так, як йому мріялося.
Посеред ночі до будинку увірвалася велика група ФСБ-шників. Господар покликав переляканого хрещеника, що затаївся нагорі, вниз. Втікач Берещенко поклику підкорився.
Про зміст переговорів із ФСБ-шниками Руслан Олександрович скромно замовчує. На жаль, їхній результат виявився трагічним для Києва та його передмістя під назвою Коцюбинське .
Але про це трохи пізніше. А поки що Андрій Миколайович Кулініченко, який втратив $42 000, а з ними і боржника в особі адвоката Руслана Олександровича Берещенка, звернувся до нашого видання з проханням провести журналістське розслідування.
За кілька днів пошуків нам вдалося вийти безпосередньо на чеченця Анвара. Зустрілися з ним та його групою підтримки за національним принципом у районі автовокзалу у Києві.
І тут з’ясувалося, як і коли Руслан Берещенко та Андрій Кулініченко «кинули» Анвара на $50 000. І виявилося, що Руслан Олександрович Берещенко винен Анвару не лише ці нікчемні п’ятдесят тисяч. Виявилося, що він кинув чеченців майже на один мільйон доларів США! «Це вам не дрібницю по кишенях тирити!».
І тому Анвар заявив, що якщо вони, значно витратившись, знайшли і привезли Руслана Берещенка з Криму, то спочатку він розрахується з ними, а потім – з усіма іншими кредиторами, яких він «кинув».
“Тим більше, що Андрій разом із Русланом “кинули” мене”, – обґрунтував свою заяву Анвар.
Але в результаті переговорів ми домовилися про те, що Руслан Олександрович Берещенко віддаватиме борги і чеченцям, і Андрію Кулініченку одночасно і пропорційно. Вже заспокоївшись Анвар запитав, чи може він привезти сюди Руслана.
Отримавши згоду, один із чеченців привів кримського втікача. Руслан Берещенко був у масці (нібито у зв’язку з ковідом) і одразу спробував розповісти, який Андрій Кулініченко негідник і злочинець і що він його здасть поліції. Анвар одним грізним словом заспокоїв доларового боржника-мільйонера, що розбушувався.
Далі адвокат Руслан Олександрович Берещенко щотижня та багаторазово обіцяв віддати борг Андрію Миколайовичу Кулініченка, але щоразу обманював. Наприклад, пропонуючи відпрацювати частину боргу Кулініченка, він розповів автору цих рядків, що має знайомих, які грабують будинки багатих українців.
Руслан Олександрович Берещенко розповів, що у групі спортсменів-грабіжників попереду йдуть борці, які нейтралізують фізичну охорону, а за ними – фахівці зі злому дверей будинків та сейфів. Адвокату Берещенку у цьому «заробітку» відводилася роль навідника на об’єкти розбою.
Якщо ці рядки прочитає хтось із постраждалих від грабіжників та розбійників, прохання за детальною інформацією звертатися безпосередньо до старшого солдата-картографа Берещенка , який нині несе важку тилову службу в Коцюбинському.
Опис того, як адвокат Берещенко на початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну опинився в тиловій частині, буде розміщено в наступній статті. А поки що розповімо про один збіг.
Зрозуміло, цей збіг був випадковим. Тим більше, що ФСБ-шники зі світом відпустили та випустили з окупованої кримської території адвоката Берещенка .
Якось літньої ночі, під час агресивної ракетної атаки на Київ, одна з ракет випадково вдарила по військовій частині, в якій служить солдат Берещенко. Тієї ночі він був удома, в Києві.
Ракета увійшла до землі буквально за 10-15 метрів від КПП. Руйнування у частині були відносно незначними. Постраждали довколишні будинки. Квартира його дружини Олени, яка знаходиться поряд із епіцентром вибуху ракети, не постраждала.
Як розповідав Руслан Олександрович Берещенко, сапери, що приїхали, не ризикнули витягувати нерозірвану частину ракети із землі, і її засипали землею. Ймовірно, для науки майбутнім нащадкам.
Долю тієї злощасної російської сімки, купленої Русланом Олександровичем в окупованому Сімферополі, старший солдат-картограф не коментує. Та й хто, крім нього, знає, скільки тих сімок він привіз чи отримав із Криму. Тим більше, що, вже будучи на службі, Руслан Берещенко кілька разів їздив до Херсона.
Хто його туди відпускав? Мабуть, командир частини.
З ким він там зустрічався? Можливо, з господарями сімок.
Версій може бути безліч. Версія про п’яних і тупих ФСБ-шників не проходить.
Як неодноразово розповідав мені Руслан Берещенко, загальний його борг на початок війни складав майже півтора мільйона доларів США. Він плакався, що його підставив генерал, якого він дуже боїться.
Але з яким дуже мріє колись у майбутньому розрахуватися. Звичайно, розрахуватися не грошовими знаками, а вистражданою адвокатом жорстокою помстою.
Тим більше, що, на його переконання, чеченці на чолі з Анваром його з Криму до Києва не вивозили, а він сам повернувся після того, як ці чеченці почали загрожувати обом його дружинам.
«Я вчинив як чоловік!», – зазначив Берещенко .
А ось його хрещений із Криму раптово помер рівно через два тижні після від’їзду хрещеника.
І не хворів нічим!
