Дві неординарні події потрясли Київ. Події ці були пов’язані між собою якоюсь спільністю.
Спочатку Дмитро Білоцерківець, він же радник київського мера Віталія Володимировича Кличка, повідомив, що у фракційному робочому кабінеті (депутатська фракція політичної партії “Удар”) у приміщенні КМДА та в його особистому автомобілі якісь фахівці знайшли прослуховувальні пристрої. Одночасно ці деякі фахівці в тому ж особистому авто Дмитра Білоцерківця виявили аж три GPS-трекери, призначені для відстеження переміщення. Ці прилади були кимось закладені в різних місцях.
Дмитро Білоцерковець, у зв’язку з цією неординарною подією, одразу й імовірно назвав тих, хто може бути причетний до стеження за ним, фракційним. На його глибоке переконання, це або російські спецслужби, або українські силовики, яким дехто, невідомий широкому загалу, дав команду тиснути на політичних конкурентів, тобто на фракціонерів “Удару”.
Дмитро Білоцерковець також переконаний, що якщо до цього прослуховування і стеження його як фракціонера і політичного конкурента причетні російські спецслужби, то в наявності загроза національній безпеці. А якщо його прослуховують і за ним підглядають українські силовики, то вони винні в розтраті державного бюджету на мільйони гривень і, до того ж, зловживають владою під час війни заради знищення демократії. Тим паче, що прослуховування і стеження за фракціонером Білоцерківцем “несе загрозу країні, яка воює”.
І саме тому як співголова фракції “Удар” у Київській міській раді Дмитро Білоцерковець звернувся “з офіційною заявою до СБУ з вимогою перевірити факт незаконного прослуховування та стеження”.
Фото: https://www.facebook.com/dbelotserkovets
Хоча, що тут перевіряти? Факт незаконного прослуховування і стеження є, і він уже відбувся. Тим більше, що він, цей факт, спрямований на “знищення демократії” в особі повноважного представника київської демократії Дмитра Білоцерківця. І, ще тим паче, невідомо, що “наслухали” “давителі” політичних конкурентів, до яких зарахував себе Дмитро Олександрович. Ймовірно, було що слухати!
Друга неординарна київська подія дивовижним чином збіглася в часі зі спробою працевлаштування в КМДА громадянина Сапоненка Юрія Петровича. Цілком можливо, що під прослуховування і стеження потрапив і він.
Юрій Сапоненко пройшов тривалий і тернистий шлях від техніка до директора підприємства. Про це свідчить його резюме.
Буквально паралельно з прослуховуванням і стеженням за Дмитром Білоцерківцем, Юрій Петрович передав якійсь відповідальній у КМДА особі це резюме на предмет власного працевлаштування в адміністрацію. Передав не просто так.
Як платний додаток до звіту про свою трудову діяльність Юрій Сапоненко дав клятвене запевнення в тому, що за своє призначення він готовий заплатити $ 5 000 (п’ять тисяч доларів США). Цілком можливо, що саме ця обіцянка кандидата на посаду і стала поштовхом до прослуховування і стеження за фракціонером і політичним конкурентом Дмитром Білоцерківцем?
Але політичний опонент останнього, який передав нашому виданню резюме і зміст переговорів Юрія Петровича Сапоненка з якимось фракціонером і політичним конкурентом, зазначав, що в розмові про своє майбутнє призначення кандидат на посаду неодноразово наголошував на тому, що наразі він є аспірантом Університету державної податкової служби України. Цей політичний опонент і політичний конкурент, перш ніж передати резюме Юрія Сапоненка нашому виданню, провів власне розслідування, в якому з’ясував, що за аспірантську посаду Юрій Петрович уже заплатив під час вступу все ті ж горезвісні $ 5 000 (п’ять тисяч доларів США)!
Опонент фракціонерам у КМДА також з’ясував, що навчання в аспірантурі Юрій Сапоненко за вище зазначену суму купив на один рік винятково для того, щоб його не мобілізували до ЗСУ!
Ось, виявляється, у чому весь патріотичний фокус свіжоспеченого аспіранта!
У заяві фракціонера Дмитра Олександровича Білоцерківця голові СБУ немає навіть натяку на неординарну подію, пов’язану з Юрієм Петровичем Сапоненком. Цілком імовірно, що кандидат на посаду в КМДА і, водночас, її потенційний покупець, з моменту прослуховування і стеження за співголовою фракції “Удар” у Київраді, цю посаду не купив і, таки, не купить. А українським силовикам, на яких вказує своїм фракційним перстом Дмитро Білоцерковець, цим журналістським матеріалом надано наш невеличкий внесок у їхнє офіційне розслідування.
