Відповідно до Конвенції ООН проти тортур
та інших жорстоких, нелюдських чи
принижують гідність видів
звернення та покарання,
під тортурами розуміється «дія,
яким особі навмисне
завдається сильний біль чи страждання,
фізичне чи моральне»
У серпні 2022 року до нашого видання зі скаргою на протиправні дії місцевих поліцейських звернувся мешканець міста Кагарлик Обухівського району Київської області Валерій Львович Теребейко. Протиправні дії правоохоронців-поліцейських, згідно з емоційними описами Валерія Львовича, полягали в наступному.
Слід зазначити, що Валерій Львович Теребейко в Кагарлику особистість відома, зокрема, і поліцейським. На момент вчинення зазначених вище дій Валерію Львовичу було 58 років, а він поводив (і досі веде!) себе як шістнадцятирічний босяк.
У ніч на 18 серпня 2022 року він разом із сином своєї співмешканки, за словами постраждалого від рук та ніг поліцейських Валерія Львовича, «пили пиво». Вікно квартири Теребейка на першому поверсі п’ятиповерхового будинку, як завжди, призовне світилося. І на цей заклик відгукнулася його сусідка із п’ятого поверху.
Приблизно опівночі сусідка спустилася згори і попросила Валерія Львовича захистити її від її співмешканця. Чуйний Теребейко разом із сином своєї співмешканки благородно відгукнулися на прохання скривдженої жінки та прийняли її до своєї компанії. Тепер вони втрьох сиділи на кухні Валерія Львовича та «пили пиво».
Пивопивання тривало близько півтори години. Сусіди Валерія Теребейка по сходовому майданчику в цей час мирно, наскільки це було можливо у створених пивною компанією умовах, спали. Або намагалися заснути.
Приблизно о пів на другу ночі врятованої Валерієм Львовичем жінці закортіло поговорити з кимось телефоном. Вікно на кухні Теребейка не лише призовне світилося, а й було відчинене навстіж. І ні Валерію Львовичу, ні жінці з п’ятого поверху не могло прийти в їхні пивні голови, що співмешканець останньої, Юрій, власник місцевої автомайстерні, може в цю пізню (чи ранню?) годину тинятися під вікнами в пошуках своєї співмешканки.
А Юрій таки тинявся. І шукав. І почув знайомий голос, що долинав із чужої квартири.
Природно, Юрій увірвався до цієї квартири, тим більше, що вхідні двері були не зачинені. А, увірвавшись, господар автомайстерні одразу почав бити свою не благовірну.
Здійнявся неймовірний шум. Сусід Валерія Теребейка викликав поліцію.
Кухня Валерія Львовича була забризкана кров’ю потерпілої від насильницьких зусиль автомайстра та за сумісництвом її співмешканця, жінки.
Грізний наряд поліцейських у складі трьох осіб прибув за знайомою поліції адресою швидко. Почувши дзвінок у квартиру, Валерій Львович Теребейко, який не підозрював про прибуття правоохоронного наряду, відчинив двері. І одразу ж отримав удар в обличчя.
– Я одразу «поплив» і далі нічого не пам’ятаю, – розповідав згодом Валерій Львович.
Але все подальше, що сталося з ним, пам’ятала сусідка Валерія Теребейка з квартири навпроти. Вона розповіла, що нападник на Валерія Львовича, людина у формі, кілька разів і дуже сильно вдарив його ногами. Під час цієї розправи щодо Теребейка з боку свого бойового правоохоронця, двоє поліцейських із того ж таки творчого силового колективу мовчазно споглядали на те, що відбувалося.
Підсумок нічного пивопиття виявився наступним. Автомайстер Юрій забрав свою втікачку і завів її за адресою її місця проживання. Син співмешканки Валерія Львовича теж трохи отримав по обличчю і не лише. А сам рятівник сусідки Теребейко змушений був викликати собі «швидку».
Лікарі «швидкої» доправили Валерія Львовича до місцевої лікарні, де постраждалого оглянули та зробили рентгенівські знімки. Виявилося, що у Теребейка зламано носа і кілька ребер.
Мужній Валерій Львович відмовився від запропонованого йому лікарями стаціонару та повернувся до своєї квартири. І поскаржився телефоном до головної поліцейської організації Обухівського району.
Приблизно о п’ятій ранку двоє співробітників Обухівського районного управління поліції відвідали побитого поліцейськими Валерія Львовича Теребейка у його квартирі. З ними прибули ті самі з нічного наряду поліцейські, які мовчки спостерігали за побиттям потерпілого. Третього, фахівця з тортур беззбройного громадянина за допомогою власних ніг, чомусь поруч із ними не було.
Валерій Львович впізнав цих двох поліцейських, які не відмовлялися від того, що вони були присутні під час побиття Теребейка у його власній квартирі, але наполягали на тому, що бив Валерія Львовича в їхній присутності зовсім не поліцейський, а якийсь тероборонець, ім’я та прізвище якого вони не назвали. Обухівські поліцейські склали протокол і зникли, прихопивши з собою місцевих поліцейських.
Вже вранці цього ж дня у двері Валерія Теребейка та у вікна його ж квартири на першому поверсі почали дзвонити та стукати двоє візитерів. Валерій Львович впізнав їх обох.
Першим був той, хто його покалічив цієї ночі. Другим виявився старий знайомий Валерія Теребейко, поліцейський Ігор Анатолійович Гембар. На цілком закономірне питання, а чи не помилився він, Валерій Львович із властивою йому гарячістю заявив, що він добре знає як Ігоря Гембера, так і його рідного брата «Дімку».
— Вони сиділи на цих стільцях: тут — Дімка, а тут — Ігор, і благали мене допомогти їм з атестацією, — вигукнув Теребейко.
Йшлося про вже забуту багатьма атестацію поліцейських, коли міністр МВС Арсен Б. Аваков перейменовував міліціонерів у «копів». За словами Валерія Львовича, саме він допоміг братам Гемберам залишитись служити у новій поліції, якимось чином подолавши непереборний для них прохідний атестаційний бар’єр. Адже тоді багато хто дивувався, як і чому братів залишили при погонах, а Ігоря навіть підвищили на посаді…
– Дімка потім звільнився, його підстрелили під час операції із затриманням злочинця, – стверджує Валерій Львович.
Йому, звичайно, видніше, хто, коли і чому звільнився чи продовжує нести нелегку поліцейську службу. Проте, навіть з огляду на тісні та дружні стосунки з Ігорем Гембаром, Валерій Львович ні йому, ні своєму кривднику двері та вікно не відчинив.
Минуло кілька днів. Валерія Львовича ніхто не викликав як потерпілого. Незрозуміло було, куди зникли його пояснення, заяви та інші на папері фіксовані процедурні формальності. І тоді він звернувся по допомогу до нашого видання.
ДБР та Теребейко
Юристи нашого видання відразу підготували відповідну заяву про скоєння злочину співробітниками місцевої поліції до ДБР. ДБР, після нетривалого нашого з ним взаємного листування, відповіло на заяву про скоєння злочину у своєму незмінному репертуарі:
Відповідь на нашу заяву підписав старший слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Джангір Гасанов.
Виявляється, цим управлінням розглянуто наше звернення на користь Теребейка В.Л. за фактом можливих протиправних дій із боку співробітників Обухівського РУП ГУНП у Київській області та інших питань.
«Слідчими було вивчено викладені у Вашій заяві твердження та встановлено, що вони не містять відомостей про вчинення кримінального правопорушення…».
Тобто Джангір Гасанов прямо стверджує, що деякі слідчі без внесення відомостей з нашої заяви до ЄРДР, що є кримінальним злочином, на якійсь підставі вивчили викладені в нашій заяві твердження про те, що поліцейські, що прибули на виклик, у складі трьох осіб не брали участь — тією чи іншою мірою – у побитті Валерія Львовича Теребейка у його власній квартирі!
Звичайно, ми не погодилися із затвердженням старшого слідчого Джангіра Гасанова та звернулися до суду. Суд, природно, зобов’язав ДБР внести відомості про скоєння злочину до ЄРДР та повідомити про це заявника, тобто наше видання.
З глибоким сумом повідомляємо, що до сьогодні відповіді про виконання відповідного рішення суду ми не отримали. І це мовчання ДБР свідчить про те, що це судове рішення посадовими особами цієї організації не виконано.
Валерія Львовича Теребейка теж досі ніхто не повідомив про результати та наслідки для поліцейських з нагоди нападу на нього. Цілком можливо, що це судове рішення зазнало відпрацьованої під приводом війни процедури:
А може є якісь інші, невідомі широкому колу читачів, причини у слідчих ДБР не проводити відповідне розслідування побиття поліцейськими Обухівського РУП Валерія Львовича Теребейка?
Ми продовжимо журналістське розслідування цих причин. До його логічного завершення.
