У четвер, 2 березня 2006 року, ошукані інвестори, які вклали свої гроші в компанію «Еліта-центр», збираються знову пікетувати Київську міську адміністрацію. Мер міста Олександр Омельченко вже пообіцяв 1,5 тисячам обманутих, що банки «Аркада» і «Хрещатик» візьмуть на себе важкий тягар компенсації недотриманого житла. Омельченко знав, що казав. Тому що кожен чиновник в Київській міській адміністрації знає: без підпису Сан Санича Омельченка жодне значиме будівництво в Києві не починається. Але кожен чиновник також знає, що на резолюції не обов’язково повинна стояти віза мера. Досить умовної галочки чи значка, зрозумілому лише присвяченому. А присвячених цих не так вже й мало. Серед головних відрозгадників «шарад» мера і володарів кодів до їх розгадки – Анатолій Муховіков, що відповідає за землю в Києві, Михайло Голиця, що відає житлом і Валерій Борисов, керівний інфраструктурою міста і комунікаціями.
А що, власне, сталося?
Громадянин Росії Олександр Волконський, вільно володіє трьома мовами – іспанською, англійською та івритом – навесні 2002 року приїжджає до Києва. І вже в 2005-му отримує в ОВІРі Житомирської області громадянство України. Причому, протягом всього 2005 року його охороняють співробітники відомого в країні Беркута.
«Напарник» Волконського по «Еліт-центру» Олег Шестак також у 2005-му отримує громадянство України. І також – в ОВІРі Житомирської області. Мабуть, житомирчани перейнялися особливою турботою про надання громадянства іноземцям.
Потім обидва «бізнесмена» починають нелегку справу. Вони створюють ряд фірм, під які і віддають свої гроші довірливі інвестори. «Довірили» вони бізнесменам не багато, не мало – близько $ 100 мільйонів.
Аферисти діють нахабно. Вони просто-напросто перепродують одні й ті ж квартири декільком інвесторам. Отримавши дозвіл у Київраді на будівництво адміністративно-торговельного комплексу по вулиці Отто Шмідта, 34-42, вони продають ще неіснуючі квадратні метри як житлову площу. Лише випадково інвестори дізнаються, що їх обдурили.
На початку лютого аферисти ще в Києві. Вони намагаються заспокоїти тих, які почали сумніватися в їх легітимності інвесторів, і на якийсь час це їм вдається. Але до середини лютого, як тільки інформація про протиправну діяльність Волконського і Шестака вийшла за межі вузького кола втаємничених, отримала резонанс не тільки серед громадськості, а й почала розбурхувати правоохоронні органи, аферисти таємничим чином зникли. Звичайно, прихопивши з собою всі чужі гроші.
Було! І пройшло!
Подібна операція напередодні минулих парламентських виборів вже проводилася Олександром Олександровичем Омельченко. Ось як це відбувалося.
Ресман Анатолій Соломонович, довірений представник в Україні відомого бізнесмена Могилевича Семена Юдкевича, в кінці лютого 2002 року в складі «групи товаришів» був запрошений на зустріч з О. Омельченком. Зустріч в конспіративних цілях відбулася в адміністрації Солом’янського району Києва.
Ресман А.С. давно був знайомий з чинним мером. «Я багато разів заносив його, обриганого та загаженого, додому», – говорить він. Справа у тому, що дружина О. Омельченко була підлеглою головного інженера проекту Ресмана Анатолія Соломоновича.
Але це – справа минула. У лютому 2002-го Олександра Омельченка турбує інше: брак грошей напередодні виборів.
Увійшовши до кабінету, він першим ділом вітається за руку з кожним з присутніх. За словами Ресмана А.С., йому руку Омельченко подав неохоче і з відтінком явної ворожості. Але – гроші потрібні конче. І він просить у представників Могилевича $ 50 мільйонів для боротьби з Григорієм Суркісом.
Гроші «тіньовики» просто так не хочуть давати. І тоді О. Омельченко пропонує бартерну угоду. Йому дають $ 50 мільйонів на вибори, він натомість віддає Могилевичу сумно відомий Бессарабський квартал. Віддає під будівництво, на пільгових умовах (будівництво без сплати податків державі)!
Представники Могилевича згодні. Омельченко гроші отримує. Взамін – цілий квартал, який стояв довгі роки у занедбаному стані у центрі міста нині сяє новизною будівель!
Отже, випробувана схема спрацьовує в 2006-му, знову-таки в лютому, і, знову-таки, напередодні парламентських та інших депутатських виборів. На цей раз сума збільшена рівно вдвічі: $ 100 мільйонів готівки спливло на спеціальні рахунки! Натомість мер, звичайно, обіцяє допомогу згаданих вище банків. Забуваючи сказати скривдженим інвесторам, що, нібито віддаючи їм гроші, мер змушений буде забрати ці гроші в інших, таких самих, інвесторів!
Але це буде потім! Зараз для нього головне – пройти на виборах! А потім – хоч трава не рости!
Тим більше, що, за даними того ж Ресмана Анатолія Соломоновича, Олександр Олександрович Омельченко перевів всі свої активи і перевіз сім’ю за кордон!
Так, про всяк випадок!
