«Я воювати не піду нікуди…
на облік візьмуся, а воювати — дуля з маком,
— неприязно відповів Шариков,
поправляючи бант…
— Мені білий квиток належить».
Михайло Булгаков. “Собаче серце”.
Брати Щадеї
Село Боронява, Хустський район Закарпатської області. Троє рідних братів: Віталій (50 років), Олександр (44 роки) та Сергій (33 роки) вирушили на фронт. Схід країни.
Спочатку Віталій та Сергій Щадеї записалися добровольцями до тероборони Хуста. І, природно, незабаром опинилися у зоні бойових дій.
Середній брат Олександр Щадей повернувся на Закарпаття після початку війни. І, природно, невдовзі теж опинився на фронті.
На початку червня 2022 року на фронті загинув Віталій Щадей, старший із трьох братів-воїнів.
Наприкінці липня 2022 року, під Бахмутом, смерть наздогнала Олександра Щадея.
Молодший брат, Сергій, перебуває у шпиталі Одеси. Внаслідок поранення у нього пошкоджене око.
Батько братів Іван Щадей, колишній голова місцевого колгоспу, без сторонньої допомоги не може пересуватися. Їхня мама все своє життя присвятила вихованню дітей, і зараз, окрім молодшого сина, що залишився живим, на її плечах турбота про дочку, у якої теж, як і в батька, проблеми зі здоров’ям.
Тим часом поки що в сім’ї Щадеїв оплакують загиблих братів-воїнів і збирають гроші на лікування молодшого з братів, Сергія, силовики майже щодня звітують про свої вдалі операції, пов’язані із затриманнями як військовозобов’язаних, які бажають «відкосити» від служби, так і «жалісних» несвідомих, громадян, які допомагають цим військовозобов’язаним за пристойну грошову винагороду. Ось лише кілька витягів із цих правоохоронних звітів.
До якогось мешканця Києва звернувся якийсь тридцятидворічний громадянин, який не бажав служити в армії. Начебто йшов цей самий «дизентир» вулицею, озирався на всі боки, щоб йому ненароком не вручили повістку у військкомат, а тут йому назустріч несподівано йде допомога.
Допомога прийшла в особі п’ятдесяти чотирирічного мешканця Києва, який і сам якимось дивом уникав мобілізації, але тим самим чудовим чином допомагав уникати цієї мобілізації іншим. Звичайно, допомагав не безкорисливо. Лише за $15 000 (п’ятнадцять тисяч доларів США) з кожного «дизентира».
За ці скромні гроші мешканець Києва зробив цьому, який потребує допомоги «дизентиру», довідку військово-лікарської комісії (ВЛК) про те, що «дизентир» не підлягає мобілізації. Суд заарештував мешканця Києва, слідчий енергійно взявся за досудове розслідування.
Доля хабародавця після завершення цієї блискучої спецоперації силовиків Київської області покрита інформаційним мороком та таємницею слідства. Швидше за все, цей 32-річний «дизентир» не був «дизентиром», а працює, не покладаючи рук та ніг, «торпедою» у вищезгаданих силовиків.
Але як виріс цінник на популярну серед «дизентирів» кримінальну «послугу»! Цілих $15 000!
Зовсім недавно, під час підготовки цього матеріалу до публікації, силовики, на умовах збереження анонімності їх чесних особистостей, розповідали, що, наприклад, у Києві така довідка від ВВК «під ключ» робиться на поставленому конвеєрі за якихось $10 000 (десять тисяч) доларів США), а у Харкові так і зовсім «майже задарма»: за $ 6 500 (шість тисяч п’ятсот доларів США)! Ймовірно, попит на цей специфічний товар породжує такий різкий стрибок цін.
Хоча все залежить від регіону. Наприклад, Полтава, на тлі Харкова та Києва, явно демпінгує.
Начальник відділу Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у званні підполковника ЗСУ якимось чином знюхався з капітаном поліції, оперуповноваженим Полтавського районного управління поліції. Тандем вояки та мента лише за 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень обіцяв якомусь «дизентиру» виключення того зі списків військовозобов’язаних, що підлягають мобілізації, а також гарантував не вручати йому повістки в цей самий Полтавський районний центр комплектування.
30 липня 2022 року капітан поліції і, зауважте, опер, він же посередник, отримав 18 тисяч гривень і був тут же затриманий на місці злочину. А вже наступного дня і йому, і якомусь підполковнику ЗСУ було оголошено підозру.
Діяння полтавського хабародавця, судячи з звіту, знову-таки, поза підозрами у силовиків.
Місто Дніпро. Якийсь громадянин придумав свою схему для тих самих «дизентирів». І так само, як тандем полтавців, неабияк демпінгував на тлі Києва та Харкова.
Лише за €900 (дев’ятсот євро) цей громадянин виготовляв фіктивні інвалідні довідки та пенсійні посвідчення. Так як він «вчений малий, але педант», то зберіг через свою педантичність понад 100 поштових квитанцій про відправку фальшивих посвідчень «дизентирам», а ці квитанції з даними одержувачів вилучили силовики, і прізвища цих «дизентирів» вже встановлено слідством. Ще кілька невідправлених фальшивок дивляться на слідчого очима охочих «відкосити» від мобілізації лише за 900 євро.
У цій ситуації долі ста з гаком хабародавців перебувають у підозрі у силовиків.
І знову місто Київ. Киянин виготовляв повний пакет фальшивих документів для кожного «дизентира», який бажає не лише уникнути мобілізації, а й утекти від неї за кордон. Наприклад, цей якийсь житель столиці до пакетів включав листи із закордонних вузів про те, що «дизентир» ім’ярек навчається у виші відповідної країни.
Майже двадцять людей скористалися «послугами» цього киянина. Пакет фальшивих документів він продавав кожному, хто цього забажав, лише за $3 500 (три тисячі п’ятсот доларів США).
Співробітники СБУ спочатку задокументували отримання киянином завдатку у сумі $1 500, а потім затримали у Києві під час передачі їм «торпеді» повного пакету фальшивок. «Умільцю» вже оголосили підозру за незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Стаття 332 КК України.
«Бюро продовжує системно викривати представників військкоматів та правоохоронців, які допомагають уникнути мобілізації за гроші», – 03 серпня 2022 року бадьоро відзвітувало ДБР, детально розкриваючи суть своїх успіхів. Виявляється, якийсь військком із Краматорська разом із якимось спільником, за сумісництвом — правоохоронцем, вимагали хабар у $ 2 000 (дві тисячі доларів США) від якогось військовозобов’язаного мешканця Краматорська за зняття його з військового обліку.
Здається, що з приводу «вимоги хабара» ДБРівці погарячкували і сильно перебільшили. Вимагати хабар військком та його спільник могли тільки від того військовозобов’язаного, який від них ховався і якого вони якимось чином упіймали. А якщо, як стверджують у ДБР, військово-поліцейський дует пообіцяв знову-таки якомусь військовозобов’язаному видати довідку про непридатність останнього до військової служби, отже, на те була взаємовигідна згода.
Проте правоохоронця, який прикривається поліцейською уніформою, затримали в місті Дніпро в момент передачі заповітної довідки військовозобов’язаному. Того ж дня затримали і військкома, який підписав цю довідку. Обшукуючи деякі приміщення, якимось чином пов’язані з дуетом злочинців, які перебувають на службі у держави, ДБРівці знайшли гроші, зброю і боєприпаси (останні речові докази, природно, для військового і правоохоронця не дивні).
Синхронно з вище описаним затриманням у тому ж місті Дніпрі ДБРівці спіймали на хабарі військовослужбовця одного з відділів Дніпровського військкомату. Лише за 130 000 гривень він обіцяв своєму знайомому допомогти уникнути мобілізації.
Цей знайомий якогось військовослужбовця Дніпровського військкомату кілька разів (можливо, чотири рази!) не реагував на повістки, що йому надсилалися, і не з’являвся на пункт призову, що відкривало перед ним неприємності у вигляді кримінального переслідування. Тому він вирішив зіграти на попередження і, у вигляді співпраці з ДБР, підставити свого благодійника, запропонувавши хабар. Оскільки вигода військовослужбовця Дніпровського військкомату була неправомірною, він був після відповідної заяви «дизентира» затриманий співробітниками ДБР і СБУ.
Стрічки новин мережі буквально досі рясніють бадьорими звітами силовиків, які свідчать про вдалі (з їхньої точки зору!) операції з затримання та знешкодження анонімних (для публіки, що читає!) злочинців. Тобто злочинці є, вони вже затримані та знешкоджені, але імена їх утримуються в глибокій слідчій таємниці.
Ми, як завжди, порушимо цю слідчу традицію. Ми розповімо на кількох конкретних прикладах, хто, чому і яким чином перетворюється з добропорядного громадянина на «дизентира».
Втім, щодо доброчесності цих громадян виникають певні сумніви.
Його родичі
24 лютого 2022 року. Початок воєнної агресії Росії проти України.
Багатокілометрові колони автомобілів тягнуться із Києва у бік заходу України. В одній із машин батьки вивозять до рідного Закарпаття Олексія Васильовича Цуберу.
Олексію Цубері двадцять рочків. В армії він досі не служив, але готувався стати військовим. Тобто навчався захищати рідну країну Україну у разі ворожої агресії.
Але чи його погано вчили, чи вчили добре, але навчання не пішло на користь, – Олексій Васильович замість того, щоб на практиці застосувати отримані ним військові знання, втік. Тим більше, що бігти йому, на відміну більшості біженців, було куди. Батько, Василь Юрійович Цубера, привіз сина на свою малу батьківщину, у рідне село Дубове.
У цьому селі Олексій Васильович провів своє дитинство, юність і, тому, був там своїм. Як і його рідний (по батькові) брат Ігор Васильович Цубера.
Опинившись у рідному селі, але в новій для себе політичній обстановці, Олексій Васильович озирнувся і зрозумів, що втеча з Києва може не врятувати його від мобілізації. Представники військкоматів активно ловили містами та селами Закарпаття призовників, вручали їм повістки та відправляли на фронт. Водночас у місцевих громадах формувалися підрозділи тероборони.
Спочатку поширювалися стійкі чутки про те, що тероборонівці не підлягають мобілізації на фронт, і це, звичайно, влаштовувало багатьох ухилістів, у тому числі й Олексія Цуберу, майбутнього професійного військового. І він записався до лав місцевої тероборони. До того ж, учасникам цього військового формування платили гроші й чималі.
– Спокусився на гроші, – скаже пізніше про брата Ігор Цубера. – Понад тридцять тисяч гривень була зарплата…
Але незабаром Олексій Васильович Цубера усвідомив, що його плани відсидітись у тербороні Закарпаття радикально розходяться із планами командування ЗСУ. Їхню військову частину стали готувати до прийняття військової присяги та відправлення на фронт.
Як майбутній професійний військовий Олексій Цубера не міг цього допустити. І, природно, заволав про допомогу до батьків.
Василь Юрійович Цубера, як батько і людина з великими зв’язками та величезним життєвим досвідом, на крик молодшого сина відгукнувся та привернув до надання допомоги сина старшого, Ігоря Васильовича Цуберу. Ігор Васильович, у свою чергу, підключив до процесу свою дружину Юлію Юлдашевну Цуберу.
Юлія Юлдашевна Цубера, як з’ясувалося в екстремальній ситуації, лише зовні була фахівцем у галузі манікюру та педикюру. Насправді вона перебувала у тісних дружніх стосунках із Андрієм Аркадійовичем Новіковим, екс-прокурором та адвокатом. А Андрій Аркадійович Новіков буквально з перших днів російської агресії відкрив на Закарпатті власний «бізнес», який полягав у незаконному переправленні ухилістів за кордон.
На відміну від згаданих вище жадібних ментів та військкомів, Андрій Аркадійович Новіков не приходив на зустрічі з «торпедами» за отриманням грошей від «дизентирів». У цьому йому допомагали його численні помічники, найдовіренішими з яких були Юлія Юлдашевна Цубера та якийсь Діма з Борщагівки.
Ці помічники знаходили для Андрія Аркадійовича «клієнтів», отримували для нього гроші, організовували грошові перекази на карти Андрія Новікова. Якщо з Юлією Юлдашевною все ясно, а Діма був багаторічним другом сім’ї Ігоря Цубери, то набутий досвід у прокурорській ієрархії виявився для Андрія Аркадійовича дуже корисним за умов відображення російської агресії.
До цієї великої війни Андрій Аркадійович пройшов великий прокурорський шлях. Ось він, цей шлях:
«01.11.2016
Прокурор Закарпатської області представив колективу нового заступника Андрія Новікова
Сьогодні, 1 листопада прокурор Закарпатської області Володимир Гаврилюк представив колективу відомства свого нового заступника – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді Андрія Новікова.
Прокурор області зазначив, що Андрій Аркадійович для Закарпаття – людина нова. За весь час своєї професійної діяльності він набув достатньо досвіду і впевнений, що свої знання спрямує на забезпечення встановлення справедливості та стабільності в нашому регіоні.
Народився Андрій Новіков у лютому 1976 року у Могилів-Подільську Вінницької області. У 1999 році закінчив юридичний факультет Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка. Пройшов практично усі щабелі прокурорської служби.
Обіймав посади заступника прокурора одного з районів м. Вінниці, працював начальником відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та досудовим слідством Вінницької області.
Працював Андрій Аркадійович і в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового слідства у кримінальних справах про злочини пов’язані з корупцією управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
Остання, перед призначенням в Закарпаття посада – прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Держприкордонслужби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області.
Одружений, виховує двох дітей».
Тобто практично все своє прокурорське важке життя Андрій Аркадійович поклав на вівтар нагляду за дотриманням законодавства в органах правопорядку, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією. Більше того, перед своїм призначенням на Закарпаття Андрій Аркадійович Новіков наглядав за виконанням законів органами СБУ та прикордонної служби (щоправда, у прокуратурі лише Вінницької області). Проте досвід нагляду у нього був солідний.
У червні 2019 року безпартійний прокурор Закарпаття Андрій Аркадійович Новіков висунув себе кандидатом у депутати Верховної Ради від Закарпаття в одномандатному окрузі № 73. Але в депутати не пройшов: виборці його висування засунули взад.
Збентежений невдячністю місцевих жителів, Андрій Аркадійович вирішив запастися (про всяк випадок!) адвокатським посвідченням. 14 червня 2021 року Рада адвокатів Закарпатської області видає Андрію Новікову свідоцтво № 21/2824, яке дозволяє йому відтоді займатися індивідуальною адвокатською діяльністю. Що йому, згодом, під час російської агресії, дуже знадобилося.
Отже, знання та досвід прокурора та адвоката Андрія Аркадійовича Новікова виявилися дуже витребуваними під час війни.
Його «університети»
Цубери, Василь Юрійович та Ігор Васильович, не відразу звернулися за допомогою до своєї невістки і, відповідно, дружини Юлії Юлдашевни Цубери. На початку квітня 2022 року, на тлі отримання Олексієм Васильовичем Цуберою заробітної плати в теробороні в сумі 30 тисяч гривень і чуток про те, що незабаром новоспеченому тероборонівцю належить участь у бойових діях, хтось із родичів бійця Олексія Цубери добуває у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського наступну довідку:
Якщо перекласти цю довідку нормальною мовою, то вийде суцільна маячня. Виявляється, що вона — ця довідка – дана Цубері Олексію Васильовичу. Але на момент видачі цього паперу Цубера Олексій Васильович проходить службу в теробороні Закарпаття і ніяк не може отримати її особисто.
Виявляється, що Олексій Васильович Цубера справді навчається за програмою підготовки офіцерів запасу у цьому військовому університеті з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2023 року. Але на 08 квітня 2022 року, дату видачі цієї довідки, вже півтора місяці триває війна! Олексій Васильович Цубера спочатку ховається від мобілізації, а потім бере участь у теробороні Закарпаття, перебуваючи там безвиїзно. Але, за офіційним свідченням начальника кафедри військової підготовки полковника Євгена Камалова, Олексій Васильович Цубера досі «дійсно навчається».
Реклама на сайті вищезгаданого військового університету, в оригіналі, виглядає так:
«У Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського, який є провідним військовим навчальним закладом іржаві й готує фахівців усіх видів та родів військ всіх рівнів військової освіти: від державного військового управління до тактичного рівня, здійснюється військова підготовка громадян України за програмо підготовки офіцерів запасу за 11-ма військово-обліковими спеціальностями.
-
“Організація продовольчого, речового, шкіперського і торговельно-побутового забезпечення”;
-
“Математичне та програмне забезпечення функціонування автоматизованих систем”;
-
“Соціальна психологія”;
-
“Політологія”;
-
“Фінансове забезпечення і економіка бойової та господарської діяльності військ (сил)”;
-
“Бойове застосування інженерних, дорожньо-будівельних та містобудівельних підрозділів”;
-
“Бойове застосування інженерно-технічних підрозділів”;
-
“Організація пожежної безпеки”;
-
“Бойове застосування з’єднань військових частин і підрозділів наземної артилерії”;
-
“Бойове застосування механізованих з’єднань, військових частин і підрозділів”;
-
“Організація морально-психологічного забезпечення”.
-
Навчання громадян України проводиться методом “військового дня” без відриву від основного місця навчання або роботи протягом 2-х років, після успішного проходження конкурсного відбору. На кафедрі військової підготовки вивчають військову справу, гартують себе фізично й морально: заняття проходять не лише в навчальних класах, але й на тактичних полях, полігонах та танкодромах.
Метою проведення військової підготовки є забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань України необхідною кількістю офіцерів запасу за відповідними військово-обліковими спеціальностями, для виконання військового обов’язку в запасі, проходження військової служби за контрактом або за призовом осіб офіцерського складу, проходження служби у військовому резерві Збройних Сил та інших військових формувань.
З 03 лютого 2020 року Відбірковою комісією університету розпочато прийом документів на навчання від громадян України.
Громадянам України, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали випускний екзамен, прийняли військову присягу та атестовані до офіцерського складу, присвоюється первинне військове звання “молодший лейтенант запасу“».
Тобто Олексій Васильович Цубера у 2021 році успішно пройшов конкурсний відбір і його, серед інших конкурсантів, відібрали. І він почав вчитися «військовій справі справжнім чином» методом «воєнного дня».
Олексій Цубера розпочав навчання на кафедрі військової підготовки, вивчаючи військову справу та загартовуючи себе фізично та морально. Адже заняття проходять не лише у навчальних класах, а й на тактичних полях, полігонах та танкодромах:
“Навчання громадян України проводиться методом “військового дня” без відриву від основного місця навчання або роботи протягом 2-х років, після успішного проходження конкурсного відбору. На кафедрі військової підготовки вивчають військову справу, гартують себе фізично й морально: заняття проходять не лише в навчальних класах, але й на тактичних полях, полігонах та танкодромах”.
Ну і мета проведення військової підготовки університетом, безумовно, заслуговує на увагу:
“Метою проведення військової підготовки є забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань України необхідною кількістю офіцерів запасу за відповідними військово-обліковими спеціальностями, для виконання військового обов’язку в запасі, проходження військової служби за контрактом або за призовом осіб офіцерського складу, проходження служби у військовому резерві Збройних Сил та інших військових формувань”.
Коментарі тут зайві. Незрозумілою є кінцева фраза полковника Євгена Камалова у цій довідці: «видана для пред’явлення за місцем вимоги».
Йде війна. Курсант Олексій Васильович Цубера заняття не відвідує, офіційно склав присягу та зарахований, з отриманням грошового забезпечення, до тероборони Закарпаття. Яке таке таємниче місце зажадало від полковника Євгена Камалова пред’явити цю довідку, ним одразу слухняно видану?
– Ми взяли цю довідку для того, щоб Олексія не відправили на фронт, – поділився військовою таємницею Ігор Цубера. – Так як він навчається на офіцера, йому мають дати можливість закінчити навчання.
Хтось розумний вбив Ігореві Васильовичу Цубері в голову цю оригінальну ідею?! І, головне, він у неї повірив!
Довідка, звісно, ніяк Олексію Васильовичу Цубері не допомогла. Мабуть тому, що Олексій Цубера за допомогою Національного університету оборони України за час свого нетривалого навчання не зміг загартувати себе ні морально, ні фізично. І під жорстким впливом своїх близьких Олексій Васильович Цубера під час російської збройної агресії проти України став класичним дезертиром.
З усіма наслідками, що звідси випливають.
