Десь після обіду
Днями вітчизняні ЗМІ розповсюдили жалісну інформацію. Виявляється, ще шостого червня 2009 року народний депутат України від Партії Регіонів Василь Джарти потрапив в аварію.
Сталося це в Бахчисарайському районі, у заповіднику.
Відразу думку, яка було виникла про замах на безцінного працівника ВРУ спростувала газета «Сегодня»:
«Десь після обіду гості влаштували гонки на квадрациклах, які взяли в оренду у місцевій компанії. Одним з них керував Василь Джарти. І він, не впоравшись з керуванням, врізався в іншу машину. Та так невдало, що зламав руку і пошкодив голову … »
Василя, звичайно, шкода … Зі зламаною рукою і, особливо, з пошкодженою головою ні трибуну у ВР заблокувати, ні законопроект прочитати та прийняти! Втім, сам винен!
День свого народження відзначав. 3 червня стукнуло Васі 51 рік! Ось і вирішив він з гостями попустувати «десь після обіду»!
Навіть не допускаю думки, що Василь з гостями на святкуванні, під час обіду, вживали спиртне, а потім, розпалені алкоголем і ситі від мізерної їжі, кинулися по заповіднику мотозмагання влаштовувати. Просто постраждалий «не впоравшись з керуванням, врізався в іншу машину». З ким не буває!
Він навіть не став чекати «швидку» – хіба мало чого лікарі напишуть, та й фіксувати їх виклик оточенню Василя чомусь не хотілося. І «кримінальну справу за фактом аварії не порушувалася». Василя «відправили на автомобілі в Сімферопольську лікарню, де наклали тугу пов’язку і обробили рани».
Хто «відправили»? Які рани обробляли?
Чому стільки недомовок? Може, все-таки було що приховувати? Ах, наскільки все раніше було відкритим:
«Дійсно, у відділі «Що сталося за день» нонпарель було надруковано:
Потрапив під коня.
Вчора на площі Свердлова попав під коня візника № 8974 гр. О. Бендер. Потерпілий відбувся легким переляком.
– Це візник відбувся легким переляком, а не я, – невдоволено зауважив О. Бендер.» (І. Ільф, Є. Петров.«Дванадцять стільців»).
Але головне не в цьому. А в тому, що «зараз стан Василя Джарти задовільний і він вже приступив до своїх обов’язків».
Роз’яснення щодо особливостей депутатського відзначення дня народження газета «Сегодня» опублікувала 16 червня 2009 року. Тобто, через 10 днів після пріснопам’ятного інциденту. Отже, всі ці 10 днів Вася знаходився в задовільному стані? А хто ж за нього, в цьому випадку, виконував депутатські обов’язки? І взяв чи товариш Джарти лікарняний, або перебував всі ці дні у хворому задовільному стані за свій рахунок?
Десь рівно опівночі
Рівно через тиждень після Васіної мотокатастрофи, 13 червня 2009 року, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, очевидно, з приватним візитом, у супроводі дружини і сина Олександра відвідав базу відпочинку «Легенда Прикарпаття». «Очевидно», тому що ні підпорядковане йому відомство, ні його підлеглі в Івано-Франківській області офіційно ніяк не висвітлювали цю поїздку.
Якраз саме в цей день відзначав своє народження господар згаданої бази. І якось випадково це збіглося з прибуттям міністра МВС.
У всякому разі, так пояснили обслуговуючому персоналу бази «Легенди».
Персонал пояснення послухав. Особливо, з урахуванням того, що за два дні до «випадкового» візиту міністра йому довелося готувати для високого гостя будиночок під назвою «Вовк».
У суботу ж, з самого ранку, навколо «Вовка» і всередині нього, відсторонивши обслуговуючий персонал бази, крутилися безпосередні підлеглі Луценка, прибули на майже двох десятках серйозних авто, очолюваних трьома однаковими «Лендкрузер». Охорона звично почала топтатися по периметру бази і між будиночками. Місцевий ресторан закрили для сторонніх відвідувачів.
Ближче до вечора прибув високошановний чиновник у супроводі дружини і сина Олександра.
Гуляння тривало до четвертої ранку. А рівно опівночі присутні на заході відзначили свою участь у ньому святковим салютом. Петарди гриміли так, що перелякали не тільки відпочиваючих, але і вовків у місцевому зоокутку. Вовки непристойно завили, і стурбована охорона підбігла до клітки з питанням: «Шо виємо?» Питання допоміжного луценківського оточення було риторичним: навіть при бажанні вовки не змогли б відповісти по-людськи, а по-вовчому охоронці не розуміли ні бельмеса.
Але головне не в цьому. А в тому, що Юрій Луценко з родиною рівно о дев’ятій піднялися на сніданок, а о 9.45 вранці кавалькада згаданих авто рушила за межі бази відпочинку. Прикрим інцидентом для Юри було лише те, що, вискочивши слідом за дружиною з будиночка, він власноручно (!) замкнув двері на замок, на що найдорожча половина на ходу кинула йому: «Сашу закрив!»
Зрозумівши свою помилку, міністр повернувся в будиночок і знову власноручно (!) відкрив замок вхідних дверей. Через хвилину звідти вискочив син Олександр.
Після від’їзду міністра підлеглі повернулися на базу, скинули в багажник новенькі міліцейські бушлати, в яких зігрівалися до застілля гості, поділили подарунки, які не вручили шефу і відправилися геть.
У даному випадку з Луценком теж багато незрозумілого: якщо це був приватний візит, то хто платив за захід? І тоді до чого тут підлеглі міністра? А якщо міністр їздив за держрахунок, то при чому тут його дружина і закритий в будиночку Саша?
Але якщо відкинути убік каверзні заздрісні питання, за чий рахунок пустують і відпочивають депутати і держчиновники з сім’ями, перевага «помаранчевого» Юри Луценка перед «біло-блакитним» Васею Джарти очевидно.
Видно, позначаються багаторічні тренування …
