Пароль «Грейліх»
Наприкінці 1912 року Володимир Ленін переїхав з Парижа в галицьке містечко Поронін, на територію Австро-Угорщини, де благополучно перебував до самого початку Першої світової.
У зв’язку з цією грандіозною подією австрійська жандармерія зробила у нього, політичного емігранта і підданого російської імперії, обшук. У процесі обшуку у Леніна було знайдено папери, у яких висловлювалися заклики боротися з австро-угорськими та іншими капіталістами, і навіть зброю.
Досвідчений політбіженець відразу, 7 серпня 2014 року, відправляє телеграму директору поліції Кракова:
“Тутешня поліція підозрює мене у шпигунстві. Жив два роки у Кракові, у Звежинці та 51 вул. Любомирського. Особисто давав відомості комісару поліції у Звежинці. Я емігрант, соціал-демократ. Прошу телеграфувати Поронін і старості Новий Тарг, щоб уникнути непорозумінь.
Ульянов”
Проте Володимира Ілліча заарештували.
Про знайдені специфічні емігрантські папери і зброю вахмістр, який очолював обшук, доповідав вищому начальству 26 липня (8 серпня) 2014 року. Але через одинадцять днів Володимира Ілліча несподівано звільняють, незважаючи на суворі закони воєнного часу. Випускають на волю на підставі телеграми військового прокурора Австрії, яку відправили з Відня в Новий Тарг 6 (19) серпня о 9 годині 50 хвилин. Зміст цього документа був такий: «Ульянов Володимир підлягає негайному звільненню».
Військовому прокурору ніхто не ризикує заперечити, і справу щодо Леніна припиняють «за відсутністю підстав для порушення судового слідства». Володимир Ілліч звільнився з в’язниці і повернувся до дружини і тещі в Поронін. Того ж дня, 7 (20) серпня 2014 року, Надія Костянтинівна Крупська пише лист подяки депутату-соціалісту австрійського парламенту В. Адлеру і Г. Діаманду за допомогу у звільненні Леніна з в’язниці. Володимир Ілліч у приписці до цього листа приєднує свою подяку.
А незабаром Ілліч отримав у Новому Тарзі офіційний дозвіл на проїзд із Пороніна через Краків до Відня разом із дружиною та тещею. У Кракові політемігрант отримує ще один дозвіл: цього разу на виїзд з Австрії до нейтральної Швейцарії.
Виїхавши в повному складі з Кракова, сімейство Ульянова-Крупських навіщось на цілий день затримується у Відні. Ця зупинка досі не дає спокою дослідникам життя і діяльності Леніна. Але вже 5 вересня 2014 року Ленін пише В.Адлеру:
«Шановний товаришу! Благополучно прибув з усією родиною до Цюріха. Legitimationen вимагали тільки в Інсбруку і Фельдкірху: Ваша допомога, таким чином, була для мене дуже корисною. Для в’їзду до Швейцарії вимагають паспорта, але мене впустили без паспорта, коли я назвав Грейліха. Найкращі привіти і найкраща вдячність.
З партійним привітом.
Ленін (В. Ульянов)».
Германа Грейліха, чиїм ім’ям Ленін і його сім’я скористалися під час перетину австро-швейцарського кордону без паспортів, Володимир Ілліч згодом називатиме «соціал-шовіністом» і «агентом швейцарського буржуазного уряду».
Сто років потому…
Рівно за сто років до тієї самої столиці Австрії Відня політичним вітром занесло найбільших політиків української сучасності: Віталія Кличка, Віталія Ковальчука, Петра Порошенка і Сергія Льовочкіна. На відміну від Володимира Леніна, громадськості та дослідникам було відомо, кого вони відвідували.
А відвідували вони Дмитра Фірташа, емігранта з України. Зустрічі були суворо конфіденційними. Перше таємне побачення відбулося в лютому 2014 року, коли вирував Майдан-2, а Петро Олексійович щойно зліз із бульдозера на Банковій.
Ініціатором союзу «меча і орала», тобто Порошенка і Кличка, був так званий «сірий кардинал» УДАРу Ковальчук, який пояснив викликану необхідність альянсу «динамікою рейтингів і недостатнім фінансуванням». Тобто, як казав відомий кіногерой Попандопуло: «У пана отамана нема золотого запасу».
Наступна доленосна для України зустріч Порошенка, Кличка і Фірташа відбулася в тому ж Відні наприкінці березня 2014 року. Ось як цю таємну зустріч описала віденська газета Österreich:
«Виключно таємно і практично непомітно для всіх кандидат у президенти Петро Порошенко і Віталій Кличко зустрілися в Австрії з Дмитром Фірташем… Минулої середи Фірташ задекларував шоколадному барону Порошенку свою підтримку як кандидату в президенти України».
На таємних зустрічах не забули і про Арсенія Петровича Яценюка: було обумовлено високими договірними сторонами, що Сеня залишиться при Порошенку на посаді прем’єр-міністра України. Сам Арсеній Петрович був зовсім не в захваті від такої привабливої пропозиції, тому що в разі перемоги Порошенка Віталію Ковальчуку гарантувалося місце першого віце-прем’єра, по суті – недремного фірташівсько-порошенківського ока за діями Кролика.
У світлі нинішньої складної політичної ситуації слід зазначити, що куратором президентської кампанії Петра Олексійовича Порошенка в Сумській області був Андрій Леонідович Деркач:
«З Петром Порошенком у нас не один десяток років роботи, багато спільних соціальних, культурних, благодійних проектів, які успішно працюють», – закликав своїх виборців Андрій Деркач підтримати “шоколадного барона”.
І якось зовсім випадково вийшло, що після цієї віденської зустрічі почалася війна Росії проти України. І в «пана отамана» з’явився «золотий запас». І пролилася в нашій країні перша у ХХІ столітті велика кров.
П’ять років потому…
Час на нашій планеті прискорився настільки, що попередню (2014 року) сходку у Відні від наступної відокремлювало всього лише п’ять років.
Заарештований Олександр Дубінський («Буратіно»), який перебуває в Лук’янівському СІЗО, виклав у мережу протокол опитування Сівковича Володимира Леонідовича.
15 вересня 2024 року якийсь таємничий адвокат після отримання відповідей на свої запити від 05.08.2024 р. і 08.08.2024 р. за добровільною згодою Сівковича провів опитування того, хто погодився, у режимі відеоконференції. Із цього протоколу стало зрозуміло, що Володимир Леонідович народився 17 вересня 1960 року, що він є громадянином України, що він не судимий і що в нього вища освіта. І, далі, по суті.
Виявилося, що Володимир Леонідович Сівкович з 2017 року спільно з громадянами США Майклом Гордоном і Маркусом Коеном здійснював роботу з документування матеріалів щодо корупційних злочинів осіб, які перебувають на той період при владі в Україні. Тобто, майбутніх віденських змовників на чолі з Петром Олексійовичем Порошенком.
З метою порушення кримінальних справ Мін’юстом США Володимир Леонідович Сівкович багаторазово – несть числа їм! – зустрічався в Європі з представниками та адвокатами, які працюють в інтересах цієї структури. Що це були за представники, – Володимир Сівкович скромно замовчує.
Частину матеріалів, переданих представникам Мін’юсту США, які свідчать про корупційні діяння команди Петра Порошенка, згодом використали в процесі, який називався передвиборчою кампанією в Україні. Як знову-таки скромно стверджує Володимир Леонідович, він використовував ці матеріали з благородною метою: зупинити розграбування країни, яке здійснювалося під демократичними гаслами, а також «на благо свобод», за які боровся Майдан.
Наприкінці січня 2019 року Майкл Гордон висловив побажання штабу Володимира Зеленського щодо сприяння в проведенні передвиборчої кампанії проти основного конкурента – Петра Порошенка. Майкл також висловив штабу готовність організувати інформаційну кампанію на Заході в інтересах Зеленського. Натомість Майкл Гордон просив у майбутнього президента створення певних умов для повернення Володимира Сівковича в Україну і дозволу Леонідовичу брати участь у політичному житті країни. І саме для цих взаємовигідних цілей було створено так званий «політичний офіс».
Отже, 15 лютого 2019 року, тобто рівно через 5 років після історичної віденської зустрічі Порошенка, Кличка, Ковальчука, Льовочкіна і Фірташа, відбулася ще одна доленосна для України зустріч у тому ж австрійському Відні.
Зустріч назвали нарадою.
У нараді брали участь начальник штабу і голова партії «Слуга народу» Іван Геннадійович Баканов, Олег Володимирович Бєляєв, Олег Миколайович Кулініч, Майкл Гордон. Володимир Леонідович Сівкович був із присутніми на телефонному зв’язку (так само, як у березні 2014 року на телефонному зв’язку були Наришкін і Турчинов).
Ця найвища нарада мала організувати протестний рух проти Петра Порошенка й організувати допомогу передвиборчому штабу Володимира Зеленського в особі присутнього на заході начальника штабу Баканова.
План заходів був схвалений і затверджений. Відсьогодні, тобто з 15 лютого 2019 року, Володимир Леонідович Сівкович координував і організовував фінансування цілої низки політтехнологічних, інформаційних, організаційних проектів, які були спрямовані на зниження рейтингів конкурентів Зеленського, створення іміджу його команди у США, а також забезпечення безпеки Зеленського та його штабу.
Одночасно з цим, як стверджує координатор і фінансист вищезгаданих «презентацій» Сівкович, він опікувався вибудовуванням стосунків із керівництвом Російської Федерації, створенням умов для встановлення миру, звільненням затриманих моряків і дечим іще.
Володимир Леонідович Сівкович консультував особисто Івана Баканова і таємничих «інших» щодо виконання завдань, які стоять перед ними. Наприклад, консультував, як Баканову і його підлеглим потрібно боротися з контрабандою і корупцією.
Слід зазначити, що Володимир Сівкович досяг успіху у своїх консультаціях. Його талановиті учні в особі Баканова, Наумова та інших теорію Леонідовича швидко втілили в практику.
Але Володимир Леонідович навчав їх ще й методів побудови системи державного управління!
Чому він це робив? Крім того, що Сівковичу було обіцяно безперешкодне повернення в Україну з подальшою його активною участю в політичному житті країни, він щиро вірив.
Вірив у те, що Володимир Олександрович Зеленський, ставши президентом разом зі своєю командою поверне країну. Поверне в правове русло, зупинить війну і встановить мир.
Володимир Сівкович стверджує у свідченнях таємничому адвокату, що він не взяв жодного хабаря і жодної гривні з бюджету країни, а відтак на цій підставі він плекав надію на те, що зможе працювати з молодою командою на правах політичного аксакала.
Тут Володимир Леонідович Сівкович нагадав мені ще одного політичного зубра, який бажає точно на таких самих умовах попрацювати з тією самою молодою, натренованою Сівковичем, командою. Йдеться про Ржавського Олександра Миколайовича, нині покійного.
Улітку 2019 року, одразу після того, як обраний президентом Зеленський сформував кабінет міністрів, а у Володимира Леонідовича Сівковича ще не розвіялися ілюзії (а вони в нього розвіялися менш ніж за рік; точного терміну Сівкович, на жаль, не називає), Олександр Миколайович Ржавський, який на той момент заборгував мені $ 50 000, приїхав і сказав, що поки що не може віддати борг у зв’язку з тим, що втратив на президентських (2019 року) виборах аж $ 500 000. Сталося це так.
Виявляється, перед виборами Ржавський як вождь партії виставив на виборчих дільницях своїх спостерігачів. Ці спостерігачі чимось заважали штабу, очолюваному Іваном Бакановим і керованому Володимиром Сівковичем.
Ржавському було запропоновано поступитися спостережними місцями за певну суму. Олександр Миколайович назвав суму в півмільйона доларів США відступних, або, як альтернативу, посаду міністра в майбутньому кабінеті. Грошей Ржавський не отримав, бо зійшлися на альтернативному варіанті. Але, після виборів, про Ржавського у штабі Баканова просто забули. У підсумку – ні грошей, ні міністерської посади Олександр Миколайович не отримав.
Але повернемося до Володимира Леонідовича Сівковича.
Таємничий адвокат запитує його, чи фінансував він контракт від 03.04.2019 року, підписаний між кандидатом у президенти України Зеленським Володимиром Олександровичем в особі уповноваженого представника кандидата, громадянина США Маркуса Коена (Marcus Cohen), і компанією-резидентом США Signal Group Consulting LLC із просування на території США інтересів Зеленського В. О. і партії «Слуга народу»?
Тобто, на території Сполучених Штатів Америки Маркус Коен мав просувати інтереси Володимира Олександровича і партії «Слуга народу» на чолі з Іваном Бакановим?!
Володимир Сівкович, називаючи контракт договором із тією самою датою, 03.04.2019 року, водночас уточнює, що договір був із Маркусом Коеном окремо на юридичні та консалтингові послуги. З компанією Signal Group Consulting LLC договір підписував особисто Маркус Коен.
Усі витрати з організації роботи з цими територіальними просуваннями в США, зокрема й оплату важкої праці Signal Group Consulting LLC здійснював особисто Володимир Леонідович Сівкович. Він уточнив, що жодного платежу не було з рахунків резидентів України, а платив він або зі своїх персональних рахунків, або взаємозаліками, коли Сівкович платив якимось споживачам.
Ці якісь споживачі чогось від Сівковича, отримавши від нього щось на споживання, одразу ж платили гроші на рахунки Маркуса Коена. Переказували і безпідставно, за особистою вказівкою Сівковича, і на підставі договорів, укладених споживачами безпосередньо з Маркусом Коеном.
Також, стверджує Володимир Леонідович Сівкович, «забезпечувалися» готівкові платежі «для фінансових потреб» під час проведення передвиборчих акцій і політтехнологічних заходів в Україні. Тобто, перебуваючи в бігах у РФ, забезпечував деяких споживачів у нашій країні готівкою!
Ні споживачів в Україні, ні споживачів за кордоном, ні суми, виплачені їм переказами, заліками та готівкою, Володимир Леонідович Сівкович зі скромності не називає. З 2017 по 2019 роки він «понад 17 разів» (сімнадцять із половиною? – Авт.) зустрічався в країнах Євросоюзу та Ізраїлі з громадянами США Маркусом Коеном, Міхаелем Гордоном і громадянами України Олександром Бєляєвим та Олегом Кулінічем.
З Іваном Бакановим Володимир Сівкович особисто не зустрічався. І, звісно, представників спецслужб РФ на цих зустрічах не було. За відсутністю присутності необхідності.
Крім перерахованих вище громадян, Володимир Леонідович залучив на прохання Івана Баканова для інформаційної підтримки наступних громадян тих же двох країн.
Олег Вікторович Дубина літав до Америки разом з Іваном Бакановим для того, щоб підвищити рівень і статус делегації.
Олег Володимирович Надоша займався створенням кол-центрів, політтехнологіями і соціологією, захистом виборів і проведенням разом із компанією зі США Global Management Association Corp екзит-полів.
Олена Олексіївна Дума (вона ж Холевицька, вона ж Файцевич, вона ж Литвинюк) організовувала через профспілки протестні акції, свідчила про щось представникам Мін’юсту США.
Семен Захарович Кіслін (він же Сем Кіслін, він же Семен Зусович Кіслін) був ініціатором інтерв’ю за межами України, включно зі США, в яких викривали корупційну діяльність Петра Порошенка і його оточення.
Сам Володимир Сівкович «просив і рекомендував» Івану Баканову задіяти якомога більше людей за кордоном і в Україні.
Таємничий адвокат запитав Володимира Леонідовича, чи забезпечував він фінансування (окрім вищезазначених споживачів) медійних майданчиків, інформаційних кампаній на користь кандидата в президенти України Зеленського за участю іноземних експертів у 2019 році? Як ствердну відповідь Сівкович послався на надані ним платіжний документ і довіреність на ім’я Олега Надоші.
Таємничий адвокат на підставі відомих йому інформаційних джерел запитав у Сівковича, чи брав він участь як представник України в організації так званого «закритого каналу» для перемовин між президентом України та вищим керівництвом Російської Федерації і представниками США на прохання (доручення) української влади, щоб комунікатором і представником президента України став Олександр Бєляєв?
Володимир Леонідович підтвердив, що саме він організував представнику президента Володимира Зеленського Олександру Володимировичу Бєляєву, свояку Івана Баканова, зустріч із міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Зустріч відбулася з метою створення закритого каналу зв’язку, встановлення миру, звільнення «керченських моряків». Олександр Бєляєв, як стверджує Сівкович, привіз і навіть передав подарунок від Володимира Зеленського Володимиру Путіну.
Володимир Леонідович Сівкович покаянно і з жалем каже, що все це він робив тільки і тільки для «встановлення якнайшвидшого миру і демократії в Україні, оскільки вірив, що реалізація передвиборчої програми президента Зеленського В. А. забезпечить вирішення цих цілей».
Далі Володимир Леонідович заявляє таємничому адвокату, що хтось і з кимось домовився про те, що час «особливого статусу» так званих «ДНР» і «ЛНР» скоротиться до півтора року при поверненні цих окупованих РФ територій Україні.
Таємничий адвокат наполегливо продовжує опитувати Володимира Сівковича. Його цікавить, чи брав він участь у просуванні інтересів президента України Зеленського В.О. у процесі проведення «закритих» переговорів на прохання керівництва України з вищим керівництвом РФ у 2019 році?
Володимир Леонідович відповів на запитання ствердно і уточнив, що готував цілу низку документів в інтересах президента України і зустрічався в АП РФ, РНБО, МО, МЗС РФ. Унаслідок його зустрічей стали можливими переговори президентів Зеленського і Путіна, діалоги на рівні їхніх представників, а також почалися закриті для всіх перемовини з представником Зеленського, імені якого Сівкович не називає.
Як доказ своєї плідної діяльності, Володимир Леонідович вказує, що текст листів МЗС України для звільнення 24 «керченських моряків», захоплених за попереднього президента, Петра Першого Ерзац-Шоколадного, переробляли двічі в Україні, аж доти, доки, перед третім варіантом листа, міністра закордонних справ Павла Клімкіна не зняли.
Чергове запитання таємничого адвоката полягало в такому. Його цікавило, чи відповідає дійсності інформація про наміри повернення Володимира Сівковича в Україну та вироблення правових механізмів для цього можливого повернення з представниками ОПУ, СБУ, ОГП за активної участі Олега Кулініча, який діє в рамках, зокрема, процесуальних доручень керівництва ОГП та керівництва СБУ?
Володимир Сівкович на це запитання відповів, знову-таки, ствердно. Він заявив, що сама його участь у передвиборчій кампанії президента 2019 року і подальше сприяння йому влади передбачало його повернення в Україну. Він наголосив, що переговори з ОГП і СБУ реалізовувалися, зокрема, й Олегом Кулінічем. Але не тільки ним, а й іншими такими самими таємничими, як і адвокат, що ставить запитання до нього, провладними і привладними діячами.
Далі громадськість дізналася, що Олег Надоша в грудні 2021 року, буквально напередодні збройного нападу РФ на Україну, був у Москві. Там він зустрівся з Володимиром Сівковичем, який, за словами Надоші, намагався його завербувати.
Під час вербування Володимир Леонідович виступав як представник ФСБ РФ, – так стверджує агент Надоша, який не відбувся.
Сівкович із гнівом відкидає твердження Надоші. За словами Володимира Леонідовича, він упевнений у тому, що Олег Надоша написав на нього заяву в СБУ під тиском співробітників таємної поліції. І, вже в помсту заявнику, Сівкович заявляє, що в період передвиборчої президентської кампанії особисто він видав Олегу Надоші понад $250 000. Які той, природно, не задекларував. І не сплатив із них податків.
На ці гроші, у підсумку, Надоша вислав Сівковичу соціологію «КМІС» та інших соціологічних компаній. Тобто, Олег Надоша дрібно сжульничав у цьому випадку, тому що цю соціологію Сівкович міг безкоштовно взяти з відкритих джерел.
Олега Надошу Володимир Сівкович використовував на платній основі з початку 2000-х років. І не тільки платній, а й на «регулярній основі». Тож, Сівковичу не потрібно було вербувати Надошу 2021 року в Москві.
Від співпраці з ФСБ і свого представництва у ФСБ РФ Володимир Леонідович безапеляційно зрікся.
Всезнаючий таємничий адвокат не втомлювався запитувати і поцікавився у Володимира Сівковича, чи організовував і фінансував він прибуття в Україну колишніх і чинних співробітників спецслужб Ізраїлю через приватну компанію Global Analytica LTD для мінімізації та нівелювання загроз під час передвиборчої кампанії щодо кандидата в президенти України Зеленського за запитом і проханням Івана Баканова?
Володимир Леонідович підтвердив, що в березні 2019 року від когось і кимось було отримано інформацію про підготовку фізичного усунення кандидата в президенти Зеленського у зв’язку з розкручуванням штабом Петра Порошенка скандалу зі здачею крові Володимиром Олександровичем на наявність наркотиків. І ось, з метою нейтралізації злочинних намірів Володимир Сівкович ухвалив рішення викликати представників спецслужб Ізраїлю в штаб до Баканова.
І виявилося, що всього лише приїзд цих представників та їхня ідентифікація в Києві дали зрозуміти тодішньому керівництву СБУ і президенту Порошенку, що ізраїльським (і не тільки їм!) спецслужбам усе відомо.
Як заявляє Сівкович, конкурентам Зеленського у зв’язку з його рішучими діями довелося відмовитися від фізичного усунення Зеленського.
А контракт із Global Analytica LTD підписав Маркус Коен за особистої участі Володимира Сівковича. Сівкович також профінансував цей контракт, сума якого залишається для всіх комерційною таємницею.
В Україні з представниками компанії Global Analytica LTD працювали Іван Баканов та Олег Кулініч.
Інтерв’ю завершилося. З його, Володимира Леонідовича Сівковича, слів, воно було записано правильно.
Доповнень і зауважень до інтерв’ю у Сівковича не знайшлося.
А незабаром Віденська (15 лютого 2019 року) нарада залила Україну кров’ю. Повністю і безповоротно.
