Версія для друку
Світлина з інтернету

Використав, як вживаний гумовий виріб

Ну, що ж... Медведчук влаштував цікавий перформенс, який для багатьох (у тому числі й для мене) виявився неочікуваним, а для генпрокураторші й влади загалом - шоком.

Але давайте пройдемося по пунктах.

Спершу, щодо моїх прогнозів та того, що в них було помилковим, а де я від свого аналізу не відмовляюся.

Отже, єдине, в чому я помилився, точніше попався на добре розіграну інтрижку Медведчука, це теза про його перебування поза межами України.

На цю ілюзію команда Медведчука реально попрацювала. Марченко постила фотки з Хорватськими краєвидами, яхту Медведчука чи то фізично, чи віртуально перемістили до Адріатики. Обоє вони розіграли сцену зникнення - зараз це нам представляють словами: "перебували в сусідній області".

Насправді, пересування Медведчука дуже легко відстежувати: там купа засобів зв'язку (включно із супутниковими), охорони, транспорту.

А він реально зник. Для цього треба було провести відповідну операцію: відмовитися від більшості охоронців, скористатися чужим транспортом, відключити весь зв'язок та багато що іншого.

Фактично, як нині бачимо, імітувався нелегальний виїзд з України "перед загрозою затримання й арешту".

Постановка здійснювалася саме для нашої не надто інтелектуальної влади. І вона повірила. Тільки в СБУ засумнівалися. Вони втратили його з-під контролю, але мали підстави вважати, що кордону Медведчук не перетинав. Однак, ніхто до цього не прислухався.

Далі я вже повністю підтверджую свою попередню версію: влада не планувала реально здійснювати карне переслідування Медведчука.

Вони його виштовхували з країни, мали з ним домовленості, що він виїде або очікували самостійного виїзду (втечі) - щодо того, який із трьох варіантів правдивий, поки судити рано.

Але шок, який виник після реальної появи Медведчука, це підтверджує. Та й уся його команда підтверджувала вже не криючись, що у владі були певні й дуже хотіли, щоб він виїхав з країни, як колись Янукович, після чого фактор його впливів скотився б до нуля.

І все ж так гладко йшло... Венедіктова мала ще з кінця квітня заготовану підозру, могла її абсолютно законно вручити в десятках ситуацій. Але чекала, доки не повірила, що Медведчук з Марченко на Адріатиці. Тоді скоїла завідомо незаконний правочин - направивши (чи й не направивши) постанову на дві адреси (в Раду й за місцем реєстрації).

Але ухвалений за участі ще самої Вєнєдіктової восени 2019 року закон чітко визначав особливості вручення підозри нардепам.

Згадайте, тоді деякі депутати на чолі з голосятами дуже обурювалися, що там було збережено важливі елементи недоторканності. В кодексі виписана процедура, коли підозру нардепу має підписати лише генпрокурор, а вручити повинна та сама генпрокурорша або посадова особа ГПУ за наявності особистого письмового доручення на цю дію від генпрокурора.

Цю норму наша велика спеціалістка з біоетики вже раніше не виконала супроти Порошенка, а зараз так само порушувала й у випадку Медведчука. І це зрозуміло, бо щодо співголови ОПЗЖ жодні реальні заходи не передбачалися, мав бути лише гучний пропагандистський ефект.

І раптом Медведчук появився особисто...

І, дублюючи колишні дії Порошенка (його приклад уже навіть відверті вороги наслідують), прибув персонально в ГПУ заслухати оголошення підозри. А її ж насправді в законний спосіб ніхто й не збирався вручати!

От генпрокурорша й заникалася куди подалі, заявляючи, що в неї важлива телефонна розмова. Ну, дуже гідна й державницька позиція.

Порошенко колись з адвокатами офіційно заявили про невизнання незаконнних дій ГПУ й не визнали підозру такою, що була вручена. Й отримали політичний ефект та можливість апелювати до українських та міжнародних судів. Справа після того відверто вмерла, бо там і так не було що реально пред'являти.

У Медведчука ситуація інша.

Я не знаю, наскільки адекватними є ті звинувачення, які проти нього заготували в ГПУ. Що він державний зрадник, ми з вами й так розуміємо, але правоохоронна система має це доказати у строгій відповідності до закону.

Але, оскільки перші звинувачення були сформульовані ще за президентства Порошенка, думаю, що хоч щось реальне й правильно оформлене ГПУ має.

Тому Медведчук мусить зосередитися не так на спростовуванні самих звинувачень (хоча поки він усе ж цим активно, хоча й голослівно займається), як на тому, щоб ловити ГПУ на грубих процесуальних порушеннях та недостатній доказовості звинувачень.

Більше того, усе це попереднє шоу (договорняки про виїзд, імітація втечі з країни тощо) було спрямоване на те, щоб спровокувати ГПУ на цілковито неправовий шлях, що й спрацювало.

Це був реальний шок для Венедіктової, коли стало зрозуміло, що політичний договорняк не спрацював, Медведчук їх використав, як вживаний гумовий виріб і самостійно разом з усією зграєю своїх адвокатів та продажних суддів вступає в пряме протистояння.

Ця владна зграя, як і сам Зеленський, не можуть працювати без наперед заготованого й вивченого сценарію. А тут усе пішло не за планом.

У мене до Медведчука виключно негативне ставлення - таке собі явне уособлення зла. Це я так оцінюю, як просто людина й українець.

Як політолог і колишній політтехнолог, я усвідомлюю, що він уже давно реально збитий льотчик. Від нього ще пів року тому відмовилися в Росії й почали налагоджувати співпрацю та агентурну вербовку з його внутрішніми конкурентами (Ахметов, Льовочкін, Бойко, Новінський, Столар, Мураєв та їхні середовища).

До речі, ця моя теза про злив Медведчука РФією викликала найбільше заперечень. А маєте вам демонстративну вчорашню відповідь з Кремля! Зараз Медведчук, позбавлений своїх інформаційних ресурсів та прямої підтримки Путіна, швидко маргіналізувався, але, як дуже демонізований та токсичний лідер, доки залишався в ОПЗЖ, робив неможливим злиття зеленої влади з відверто прорашистським середовищем, про яке вже стільки часу пашталякали трубадури Зеленського, усякі арахамії та арєстовічі.

Без токсичного й кислотного Медведчука цей процес піде дуже швидко й для влади майже безболісно, а для країни це може стати катастрофою.

Тому, не відчуваючи до Медведчука нічого, крім огиди й ворожості, я з зацікавленням дивлюся, як він, усупереч домовленостям, таки вв'язався в бійку. Бо це не його протистояння з ГПУ, це (і в його виступі ці слова проскочили) вже початок війни на знищення проти вчорашніх союзників.

Оскільки від нього вже явно відмовився рашистський істеблішмент, Медведчук, найімовірніше, програє. І це добре - ще не вистачало, щоб ця вражина перемогу торжествувала!

Але чим довшою й кривавішою буде його власна війна в межах прорашистського політичного середовища, тим краще для нас.

Знову в сухому залишку:

1. Усі передумови внутрішньої війни та відторгнення Медведчука, як надмірно токсичного й незручного в переговорах з владою, як і роль у цьому Ахметова, Льовочкіна й Бойка залишаються без коректив. Про це я багато написав у позавчорашньому дописі.

2. Зараз розігрується те, що я лише несміло припускав, коли скрізь казав, що відступ Медведчука може бути й не остаточним. Він ще побореться за свої власні амбіції й гординю. Позавчора й ще вчора казав, що, попри все, треба запасатися попкорном. Чого не очікував, то це, що попкорн знадобиться аж так швидко.

3. Для нас, нормальних людей з патріотичними й європейськими поглядами, в цій брудній бійці нема позитивних персонажів.

Я з жахом дивлюся, як адекватні люди понаписували купу хвалебних дифірамбів Генпрокуратурі за підозру Медведчуку. Ви що, хочете, щоб у нас без такої токсичної постаті стрімким темпом виник дикий альянс реваншу та дещо припудреної, але явно проросійської політики?

4. Чим довшими й затятішими будуть ці протистояння, чим більше в них замажеться орган генерального беззаконня, вся зелена влада й її нові союзники з ОПЗЖ та СКМ з одного боку й невелика, а тепер уже й не дуже впливова, проте затята компанія Медведчука з другого, тим краще для України.

Капітуляція та втеча Медведчука й перетворення його на ще одного ростовського Януковича, швидка перемога над ним ГПУ й стаї таваріщєй можуть виглядати дуже приємно, бо Медведчук - це реальне уособлення зла, але такі результати прискорять можливості для консолідованого зливу України та уже реального й фатального реваншу.

5. На останок: емоції - це чудово, але тверезий розрахунок завжди краще.

І ще - патріот не може бути легковірним і наївним споживачем маніпулятивної жуйки від колаборантської влади, бо тоді він сам стає ще гіршим ворогом, ніж відверто проросійські сили.

Тарас Чорновіл 

Назад до архіву Версія для друку