Версія для друку

Замість порожніх промов

12 лютого п’яті роковини батька української дипльоматії Геннадія Удовенка. 

Геннадію Йосиповичу, ось такі ниньки кепські справи на Українській землі. Якщо не сказати – ганебні. Вибачте… вкотре обрали у владу не тих… 

Читайте замість (порожніх) промов на могилі! 

КОМУ ЗАВАЖАЛА ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ? 

Антін ЩЕГЕЛЬСЬКИЙ, 
заступник головного редактора 
журналу «ЄвроАтлантика»

Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна.
Михайло Грушевський

З перших днів Незалежности перед Україною постало непросте завдання – створити висококваліфіковану дипломатичну службу, яка б гідно представляла нашу державу в світі. Бракувало висококваліфікованих, професійно орієнтованих кадрів. Тож у перші роки Незалежности на міжнародному рівні як дипломати Україну нерідко представляли вчені і письменники, вчорашні політв’язні і дисиденти, які попри високі патріотичні почуття, не мали належного досвіду і фахової освіти. Тож і не дивно, що повпреди України часто припускалися помилок, недопрацьовували. 

НАРОДЖЕНА НЕЗАЛЕЖНІСТЮ

Перші самостійні кроки у розбудові державности змусили не тільки замислитись, яким чином, не порушуючи динаміки діяльности на всіх напрямках, здійснити успішне формування країни. З нічого створити потужний дипломатичний корпус, який відстоював би її інтереси на всіх напрямках.

Саме брак висококваліфікованих, професійно орієнтованих і патріотично налаштованих кадрів спонукав до створення при міністерстві закордонних справ Дипломатичної академії.

Ідею комплексної, моральної, навчально-наукової і практичної підготовки дипломатичних кадрів сформулював іще 1992 року міністр закордонних справ України Анатолій Зленко. Разом з директором Інституту міжнародних відносин, пізніше послом України в Аргентині та на Кубі Віктором Пащуком вони почали створювати Дипломатичну академію при МЗС України. 

Питанням підготовки дипломатів саме у Дипломатичній академії перейнявся й наступний міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко. Саме він домігся підписання Президентом України Указу № 397 від 30 травня 1995 року про підготовку спеціалістів у сфері міжнародних відносин, який визначав, що «основним завданням Дипломатичної академії України є підготовка на базі вищої освіти та підвищення кваліфікації кадрів дипломатичних, консульських, зовнішньоекономічних та інших представництв України за кордоном для роботи в міжнародних організаціях та в державних органах, що вирішують питання зовнішніх зносин України, а також науково-аналітичних досліджень у галузі міжнародних відносин».

Ідею створення Дипакадемії гаряче підтримав тодішній директор Інституту міжнародних відносин, а нині ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка академік Леонід Губерський. Він чітко усвідомлював що Дипломатична академія покликана готувати не просто магістрів за спеціальністю «зовнішня політика», а державників, які відстоюватимуть інтереси країни.

У Академії встановились тісні зв’язки з Віденською Дипломатичною академією, Дипломатичною школою ФРН та іншими подібними закладами.

Тут було створено всі умови для підготовки магістрів зовнішньої політики, укладені цикли соціально-гуманітарних і фундаментальних дисциплін, предметів професійної орієнтації та різнобічні напрями підготовки: юридичний, економічний, крос-культурний, медійний… Та основним було навчання дипломатичній і консульській справі, іноземним мовам.

Саме в Академії разом з фахівцями міністерства освіти і науки було розроблено галузевий стандарт підготовки фахівців зовнішньої політики, який став базовим у навчанні спеціалістів для роботи у галузі зовнішніх зносин у вищих навчальних закладах України. 

Дипломатична академія при МЗС відзначалася ґрунтовною підготовкою професіоналів високого ґатунку і була провідним навчальним закладом України. За 20 років тут підготовлено понад 1 030 магістрів зовнішньої політики. Багато з них після закінчення Академії досягнули у своєму професійному рості високих державних посад. Її випускники успішно працюють у центральному апараті МЗС та в представництвах України за кордоном, своєю працею та особистим прикладом створюють позитивний імідж нашої держави. Більше третини працівників центрального апарату МЗС –випускники Академії. Серед Надзвичайних і Повноважних Послів України в інших країнах близько десятка є випускниками Академії – в Ізраїлі, Ірані, Кувейті, Хорватії, Фінляндії тощо. Чимало випускників працюють радниками-посланниками, генеральними консулами. Крім того, випускники Академії обіймають провідні посади у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента України, міністерствах і відомствах, є народними депутатами.

У складі Академії успішно працював Інститут зовнішньої політики, очолюваний відомим професором-політологом Григорієм Перепелицею, аспірантура, спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських та докторських дисертацій, інші структурні підрозділи. А навчальний процес в Академії забезпечували 33 штатні викладачі, та 15 осіб – сумісники, серед яких 50 відсотків доктори наук, професори з інших навчальних закладів або державних установ, у тому числі з міністерства закордонних справ. 

Тут ділилися своїм досвідом міністри Борис Тарасюк, Анатолій Зленко, Костянтин Грищенко, Володимир Огризко, заступники міністра Володимир Хандогій, Олександр Чалий, відомі дипломати – надзвичайні і повноважні посли Майдан І.Г., Нагайчук В.І., Кочубей Ю.М., Цвєтков О. Г., Василенко В.А., Веселовський А.І., Купчишин О.М., Українець В.М. та багато інших.

Перед слухачами з лекціями виступали Надзвичайні і Повноважні Посли Руслан Болбочан (Молдова), Крістіан Бассон (Південно-Африканська Республіка), Нурберда Амакмурадович Амакмурадов (Туркменістан), Нгуен Мінь Чі (В'єтнам), Ернст Райхель (Німеччина), Азер Худієв (Азербайджан) – випускник Дипломатичної академії України, який є Надзвичайним і повноважним Послом Азербайджану в Україні, Освальдо Біато Жуніор (Бразилія), др. Рашид Х.Аль-Адвані (Кувейт) та інші. 

За роки існування Академією напрацьовані значні міжнародні зв’язки. Саме завдяки їм такі країни, як Німеччина, Канада, Велика Британія, КНР, Естонія, Польща, Туреччина, а також штаб-квартира НАТО у Брюсселі взяли активну участь у розбудові матеріально-технічної спроможности Дипломатичної академії. Завдяки їхній фінансовій підтримці слухачі Академії і співробітники МЗС України мали змогу пройти стажування, прослухати цикли лекцій з питань безпеки, розвитку дипломатичної служби за кордоном у провідних дипломатичних навчальних закладах. За їхнього фінансового сприяння слухачі Академії запрошувались на практичні семінари до Брюсселя, Варшави, Лондона, Сегеда, мали можливість брати участь у роботі міжнародних конференцій, слухати лекції провідних, всесвітньовідомих експертів і професорів у себе, в Академії. 

Перед слухачами виступали і відповідали на запитання такі відомі політики світу, як Білл Клінтон, Ентоні Блер, Йошка Фішер, Лі Куан Ю, Джон Байден, Кондоліза Райс, Олександр Вершбоу та багато інших. Серед почесних докторів Академії всесвітньо відомий історик, канадієць Орест Субтельний, заступник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Олександр Вершбоу, президент Словацької Республіки (1999-2004), президент Словацької національної ради (1989-1990), надзвичайний і повноважний посол Рудольф Шустер, усесвітньо знаний економіст, член Римського клубу Богдан Гаврилишин та інші. Усі вони живо переймалися проблемами Академії. 

Де і в якому навчальному закладі слухачі чи студенти могли б мати нагоду вивчати дипломатію іноземних держав безпосередньо у носіїв цих знань – практиків дипломатів та вільно спілкуватися з провідними політиками світу?

В Академії навчалося чимало випускників-магістрів Інституту міжнародних відносин КНУ та інших провідних навчальних закладів України. Всі вони відзначали високий рівень викладання, новітні форми організації навчального процесу і, головне, комплексність отриманих знань – тісний зв'язок між теоретичною і практичною складовою. В Академії, на відміну від попередньо закінчених навчальних закладів, їм імпонували особлива атмосфера, широкі можливості спілкування з високими державними посадовцями, із зарубіжними партнерами, а також відчуття дотичности до великих державних справ. Вони навчались у чинних дипломатів, які викладали в Академії і отримали неоцінимі навички комунікації і ділової поведінки. Саме це сьогодні і вирізняє серед інших співробітників міністерства закордонних справ випускників Дипломатичної академії України. 

На жаль, про всі ці досягнення сьогодні можна тільки згадувати.

МИ АКАДЕМІЙ НЕ ЗАКІНЧУВАЛИ 

Власне, занепад стосунків між міністерством і Академією розпочався після того, коли питаннями зовнішньої політики нашої держави почали перейматися не фахові дипломати-міжнародники. Мабуть вважали, що якщо, не маючи відповідної освіти, вони змогли стати МІНІСТРАМИ (!), то і навчального закладу такого не потрібно. Та коли попередні керівники міністерства хоча б не заважали і все таки направляли на навчання людей з апарату міністерства та працівників, які повертались з-за кордону і не мали відповідної освіти, то нинішній міністр пішов далі. 

9 жовтня 2016 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін в ефірі телеканалу «112 Україна» заявив, що навчальний процес в Дипломатичній академії України при МЗС є суцільною профанацією. Свою думку він обґрунтував тим, що міністерство закордонних справ не може бути задоволене рівнем освіти в Дипломатичній академії на 100 відсотків.

А якщо так, то Академія, як навчальний заклад, що дає слухачам другу вищу спеціалізовану освіту – не потрібний. Тож пан міністр, як куратор Академії, у червні 2016 року заборонив набір на навчання. Певно вважає, що працівникам-дипломатам буде достатньо просто пройти тижневі чи двотижневі курси в Інституті дипслужби імені Геннадія Удовенка. Бо, як стало відомо, в ідею цього Інституту саме й закладено просте курсове підвищення кваліфікації. 

Реформувати так реформувати, скорочувати так скорочувати наголосили «кмітливі» українські чиновники, тим більш, що впливові прихильники та спостережливі контролери українського реформування за кордоном були не проти. Відомо, що євроінтеграційна стратегія України зобов’язує чинну владу активно підлаштовувати під західні стандарти не тільки саму систему державного управління, але й заклади, що здійснюють підготовку відповідних кадрів. Отож, так звані «сирени європейської інтеграції», почувши трубний глас носіїв сучасної демократії, засукали рукави і почали реформувати систему відомчої освіти. До речі, об’єктами руйнівної реформації стало чимало державних освітніх структур, а не лише Дипломатична академія України. 

Who's Who Mr Klimkin?

Із доступних джерел відомо, що міністр закордонних справ Павло Клімкін етнічний росіянин, зять генерала Юрія Михайленка, нагородженого в Росії медаллю "За возвращение Крыма". Народився 1967 року в Курську. 1991 року закінчив Московський фізико-технічний інститут за спеціальністю «прикладна математика і фізика». Працював в Інституті електрозварювання ім. Євгена Патона, аташе, секретарем департаменту військового контролю і роззброєння МЗС України, секретарем посольства України в Німеччині, радником департаменту економічного співробітництва МЗС України з ядерної та енергетичної безпеки, очолював відділ економічного і секторального співробітництва з ЄС, департаменту європейської інтеграції МЗС. У 2004-2008 роках працював у посольстві України у Великій Британії, потім очолив департамент Євросоюзу МЗС України. А за часів правління Януковича доріс до заступника міністра закордонних справ України.

Після Революції Гідности Павла Клімкіна «люстрували» з поста посла в Німеччині й призначили на посаду міністра закордонних справ за квотою Президента. 

Отже, як бачимо з біографії, Павло Клімкін не мав коли навчатися в дипакадеміях. Але й без того зробив стрімку кар’єру. Тож чи не з цього факту витікає зневага до Всесвітньо відомого елітного навчального закладу і його випускників? Мовляв, не дозволю тринькати на дурниці державні кошти! Ми дипакадемій не закінчували, і вам вони ні до чого.

А може, справа зовсім у іншому? В тому, що ліквідація Дипломатичної академії «угодна Родінє» і вірний син «Отєчєства» вирішив їй услужити?

Я нічого не стверджую. Лише запитую, намагаючись докопатись до істини. Адже ліквідувати всесвітньо відому Академію та навіть перетворити її тільки в курси підвищення кваліфікації після того, як докладено стільки зусиль для її вдосконалення у найважчі часи становлення держави – це залишити про себе пам'ять, як Герострат. На таке ніколи б не пішов справжній український державник і патріот. 

* * * 
Хто хоче вшанувати пам'ять Геннадія Удовенка – приходьте 12 лютого о 12:00 на Байкове кладовище, ділянка № 52а. 

На світлинах: творці нового світу Білл Клінтон, Геннадій Удовенко, Вячеслав Чорновіл.


Дмитро Понамарчук

Назад до архіву Версія для друку