Великий вклад

А ВЖЕ СМЕРТЬ

Пісня, записана Миколою Леонтовичем у селі Стражгороді Гайсинського повіту на Поділлі на початкові квітня (на Великдень) 1920 р., записуючи яку, Леонтович визначив: «Смертенна».

А вже смерть та по дворі ходить
А вже потихеньку до мене приходить
Та все потихеньку, та все помаленьку 
До мене приходить

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти
Та не дайте мені вмерти
А вже смерть та по сінях ходить
А вже потихеньку до мене приходить
Та все потихеньку, та все помаленьку 
До мене приходить

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти
Та не дайте нені вмерти
А вже смерть та по хаті ходить
А вже потихеньку до мене приходить
Та все потихеньку, та все помаленьку 
До мене приходить

Діти мої, квіти мої, не пустіте смерти
Не дайте мені вмерти

Осип Залеський 
МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ
У 80-ті роковини з дня народження

Український щоденник "Свобода", число 233, 4 грудня 1957 року

До великих втрат, яких зазнала українська культура від комуністичного режиму в Україні, треба зарахувати і смерть двох визначних українських композиторів в Україні, які в розквіті творчих сил загинули на початку большевицького панування в Україні, а саме: Миколу Леонтовича і Кирила Стецеика. Миколі Леонтовичеві, у вісімдесятріччя з дня народження, присвячена ця згадка

Народився Микола Леонтович 1 грудня (ст. ст.) 1877 року в селі Монастирок на Брацлавщині, в сім'ї священика. Батько, Дмитро, був музикально обдарованою людиною, грав на кількох інструментах, а під час своїх студій був дириґентом семінарського хору. Мати, Марія, любила співати і знала багато народних пісень. В такій родинній атмосфері розвивався музичний талан молодого Миколи.

По закінченні початкової школи, перейшов Mикола у духовну семінарію в м. Шаргороді на Поділлі, де вже виявився його музичний талан, бо тут провадив він семінарську оркестру, яку сам заклав, а також був дириґентом хору. По закінченні семінарії пішов учителювати на село, працюючи далі самотужки над своєю музичною освітою, яку доповнив в Петроґраді. Згодом був учителем музики в гімназії в Тулчині, а з вибухом революції у 1917 році працював спершу у „Музичному Відділі", а з 1919 року в Музично-Драматичному Інституті ім. М. Лисенка в Києві

Під час большевицької окупації України скривався в домі свого батька в селі Марківці, Гайсинського повіту, де й згинув з руки ворога . Як розповідають його батьки, 22-го січня 1921 р. попросився переночувати у них незнайомий подорожній на прізвище Грищенко, як це видно було з показаного ним документу. Після вечері подорожнього поклали спати в кімнаті раз м із Миколою за браком іншого місця в хаті.

Між „Грищенком" і композитором точилась допізна мирна розмова, а пізно вночі батько почув постріл, і, коли вбіг у кімнату сина , побачив його тяжко пораненого в живіт. „Грищенко" десь зник . Помучившись до ранку 23-г о січня, Микола Леонтович помер. Ніяких речей Грищенко не пограбував

Справа ясна, що вбивство було ділом большевиків, які не могли дивитися на зріст популярности Миколи Леонтовича, тоді вже видатного українського композитора, твори якого були виконувані кращими хорами України і всюди викликали захоплення слухачів. Леонтовича зустріла доля численних українських письменників і культурних діячів, які для большевиків були небажаним елементом. Щоб відвернути увагу від цієї злочинної роботи, зроблено з убивства Леонтовича грабункове вбивство, хоч ніяких доказів для цього не було, і влада не вживала ніяких заходів, щоб злочинця виявити

 

Микола Леонтович з молодих літ невтомно записував народні пісні і опрацьовував їх для хору. Хоровій творчості присвятив усе своє коротке життя. В опрацьовуванні народних пісень дійшов він до вершин мистецтва, мавши свій питомий спосіб підходу до мелодії, і в цьому його ніхто не перевершив. Леонтович орудує голосами хору немов музичними інструментами, кожний голос провадить самостійно свою мелодію, а в цілому усі голоси хору дають чудову поліфонію.

 

Прикладом, з якою майстерністю опрацьовував він найпростіші народні мелодії, може бути „Щедрик", мелодія якого складена лише з трьох тонів (б, а, ґ). „Щедрик" Леонтовича давно вже вийшов поза межі України і його можна почути у різдвяний час не тільки в Західній Европі, але й тут, за океаном, у виконанні різних хорів. Спопуляризувала його Капеля Кошиця у своїй мистецькій подорожі в 1919-му і наступних роках. Подібно до „Щедрика" опрацьована й друга пісня, складена також з двох тонів, а саме „Дударик". Загальнознані й виконувані нашими хорами є ще такі пісні як „Пісня про Почаївську Матір Божу", „Ой, пряду, пряду", „Чорнушко, душко” та інші.

 

Всіх народних пісень опрацював Леонтович понад сотку [понад 150]. Коли говоримо про обробку народної пісні Леонтовичем, то цей термін не завсіди дає відповідне означення, бо часто брав він мотив чи тему народної мелодії (як у „Дударику " чи “Щедрику") і з цього будував цілий твір, у противенстві до інших композиторів, які мелодію пісні гармонізували на свій лад, себто додавали їй різні голоси хорової фактури

Ориґінальних композицій залишив Леонтович небагато: дві пісні для тенора і хору з фортепіяном („Моя пісня" до слів К. Білиловського і „Леґенда" до слів Вороного), декілька хорових пісень до поезій Шевченка, Грінченка і Чупринки, з яких друком появилися дві перлини: „Льодолом" [до слів В. Сосюри] і „Літні тони" (до слів Чупринки). Колискова пісня для скрипки з фортепіяном, декілька менших творів для фортепіяна, мелодеклямації і незакінчена опера „Русалчин Великдень" [за казкою Б. Грінченка, 1919; 1975 М. Скорик завершив, відредагував та інструментував для сучасного складу симфонічного оркестру]. 

Якби вибір з хорових творів Леонтовича видати з перекладом текстів на інші мови, це був би великий вклад у світову хорову літературу, а разом з цим свідоцтво про багатство української хорової літератури з народною тематикою

Хор Київської державної консерваторії Дир. Павло Муравський:

1.За городом качки пливуть.

2.Женчичок-бренчичок .

3.Моя пісня 
https://www.youtube.com/watch?v=MuQGhAX6TAM

“Дударик”
https://www.youtube.com/watch?v=-bSotAH4vSM

“Леґенда”
https://www.youtube.com/watch?v=SYt6ILrsVn0

“На Русалчин Великдень”
https://www.youtube.com/watch?v=xlCbfiWS-Sk

"Отче наш", "Єдин Свят", "Вірую" з літургії Іоана Златоустого
https://www.youtube.com/watch?v=vy3rz6Zn0zs

«А вже смерть» 
https://www.youtube.com/watch?v=Yoiq9S10eqU

 


Lesya Porut

Назад до архіву Версія для друку