Відповіді

Вони зробили свою справу і праця їх не була марною. Українська дипломатія тих років базувалась на очікуваннях, теперішня - на реаліях.

 

Анатолій Родіонов 

 

Розумію, що фраза виписувалась не для точності . Але дозволю собі посперечатися. Не можна оцінювати дипломатію першого десятиліття Незалежності винятково з позиції сьогодення. Зараз нам це здається, як даність, але тоді завдання було добитися визнання України, зробити нашу країну частиною світового співтовариства. І протидія була. А покоління Удовенка чудово з цим завданням впоралися. Та ще й забезпечило нам 20 років мирного спокійного розвитку. То про які очікування йдеться? Конкретні завдання - конкретні результати. На яких реаліях базується сучасна дипломатія - побачимо трохи згодом.

 

Богдан Яременко

 

До Г. Удовенка у мене було добре ставлення, коли він був дипломатом (мав з ним і особисті контакти). Він залишив приємне враження в української громади в США, коли працював у Нью-Йорку...
 

Для мене залишається загадкою, як після тихої відставки з посади кучмівського міністра Удовенко раптом опинився в Русі, одразу ж зайняв лідерське становище, Чорновіл поступився йому місцем кандидата на президента від Руху і, звичайно, що він знав про смерть Чорновола...

 

Володимир Іваненко

 

Дуже смішно. Дякую.

 

Відповідаю на загадки. 
 

Кучма відправив у відставку Геннадія Удовенка з посади міністра через те, що він обрався народним депутатом за списком Народного Руху. Хоча Геннадій Удовенко як міністр був президентом 52-ї сесії Ґенасамблеї ООН. Відставка чинного президента світу з посади міністра – це світова ганьба України як засновниці ООН. Ось і весь секрет "тихої відставки". 
 

Геннадій Удовенко особисто познайомився з Вячеславом Чорноволом узимку 1992 року. Голова Руху добився призначення Геннадія Удовенка і послом, і міністром, і затвердження третім номером у виборчому списку Руху. 

 

На історичному Центральному Проводі після похорон Вячеслава Чорновола спочатку висувалися на голову Руху Лесь Танюк і Михайло Косів, але обидва набрали однакову кількість голосів. Геннадій Удовенко був обраний в.о. як компромісна фіґура – голосувався лише він один. У травні 1999 року на Х з’їзді обраний головою Руху. 

 

Бачте, зовсім не раптом Геннадій Удовенко опинився в Рухові, він посів лідерське становище фактично з волі партії. 

 

Далі. Вячеслав Чорновіл не поступився Геннадієві Удовенку місцем кандидата у президента від Руху, а навіть думав сам іти. 

 

Свідок Андрій Ніцой

 
«Передостання розмова з Вячеславом Чорноволом… відбулась у Кіровограді (тепер Кропивницький) за декілька хвилин до від'їзду на Київ. Ми планували наступний свій робочий день: зустріч у парламенті на 7:30, нараду тощо. Вячеслав Чорновіл перейшов до теми президентських виборів. Сказав, що Віктор Ющенко балотуватися категорично відмовився. Віктор Пинзеник не хоче, а Геннадій Удовенко, якого Рух підтримав на з'їзді (7 березня 1999 року), попросився щойно не йти на вибори. Я не розумів, до чого він хилить. Голова побачив моє нерозуміння і сказав: "Мабуть-таки, знову мені самому прийдеться йти на президента". Сказав без захвату й навіть трохи, як мені здалось, із сумом у голосі. Це й повинно було стати головним питанням нашої завтрашньої розмови. Але не стало…» 

 

І насамкінець. Геннадій Удовенко, звісно, знав про смерть Вячеслава Чорновола, бо бачив голову Руху вбитим на трасі 25 березня 1999 року. 

 

Які ще загадки Вам не дають спати? 

 

Готовий відповісти на всі.

 

 

Дмитро Понамарчук 

Назад до архіву Версія для друку