Версія для друку

Тюрма по них ридма ридає!

Друзі, це той момент, коли люто бракує слів. Навіть нецензурних.

Отам, де у стіні більмує чотири отвори, донедавна висіла меморіальна дошка. З барельєфом людини, дорогої десяткам поколінь випускників факультету журналістики столичного Шевченкового університету.

Багато років тому я був присутній на церемонії її відкриття. І розповідав старшому синові, тодішньому школяреві, що у цей під'їзд ми, студенти, заходили, як у рідний дім. Що з нього починали наш щорічний ритуал Новорічної коляди. Тут, у теплій оселі нас завжди радо стрічав "пан-господар" - декан Дмитро Михайлович Прилюк, і господиня Віра Григорівна.

...Тоді, на велелюдному відкритті меморіальної дошки Дмитрові Михайловичу, виступали його учні, які сотворили добру славу нашій журналістиці. 

А нині дошки нема. Замість неї - оці чорні бездонні більма. Контрольні чотири постріли у серця багатьох з нас, у скроню пам'яті сотень і сотень. 

Акурат біля входу у знайомий під'їзд - розчепіренська скляна вітрина осього "завідєнія" (суджу з лейби "ОТКРЫТО").

У європейських столицях точки такого "дизайну" зазвичай громадядь у певних кварталах, оздоблених червоними ліхтарями і засторогами в путівниках. А в нас це - "писк" маркетингу. "Оргазміазми культурки" ошалілих од влади малиновопіджачних вип(б)ло(я)дків з барахолок 90-х.

Оця похабєнь захрясла в усій свїй повновидій гиді, а дошка Дмитрові Прилюку зникла. 

Кому вона завадила? Невже  творцям оцієї "будуарної естетики"? Але ж чиїмось владним розчерком пера цей вандалізм у самісінькому центрі столиці благословився?

І чи можливий такий розбій без рішення Київради?

Звертаюся до НСЖУ, до всієї журналістської спільноти, до громадськості!

Друзі-колеги, АЛЯРМ! Змобілізуймося! Треба гуртом негайно знайти організаторів і виконавців цього злочину!

Знайти і засудити!

Тюрма по них ридма ридає!

Валерій Ясиновський

Назад до архіву Версія для друку