Те, чим живуть

Люди добрі, діаспора, український народе б’ємо у дзвони: тривога!

З В Е Р Н Е Н Н Я
До Президента України Петра Порошенка, Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана

Петро Олексійович, уважно слухав Ваш виступ при церемонії вручення Національної премії імені Тараса Шевченка, ось ці слова:

«Саме Шевченка з любов’ю і пошаною вже не одна генерація називає, і цілком заслужено, батьком української нації. Сила й велич Шевченка не лише в його поезії. Він повернув нам, українцям, історичну пам’ять, розбудив національну свідомість і примусив згадати про гідність, надихнув на боротьбу».

Правда, ці пафосні акорди мовлені тут, у Києві, а не біля могили Кобзаря, біля поховання «батька української нації», і тоді Ваші слова звучали б возвеличено, правильно. Можу здогадуватися, чому не в Каневі - а там, Петро Олексійовичу, в аварійному стані музей – після так званого «оперативного ремонту», виявлено, що по периметру приміщення не прокладена гідроізоляція, музей затоплюється водою, тому організатори церемонії, певно, побоялися показати його Вам, щоб не «розбудити» гнів.

Свого часу, коли я готував матеріали для енциклопедії «Черкащина», паралельно писав і журналістську книгу «Сповідь розп’ятої душі», де криком кричав про стан ремонтних справ у музеї:

«Мені вдалося проникнути в приміщення Канівського музею. Корисну його площу розширено майже вдвічі. Але втіхи від того мало. Ось перед очима лежить гора дошок - «реставратори» настелили підлогу, тільки не встигли (темпи ж!) покласти паркет. Але дошки, виявилося, сирі, і паркетників випередив грибок, навіть у лаги уївся. Тож треба повторно виконувати ті самі роботи - а це кошти. І такої безгосподарності на кожному кроці»

Нагадаю, переломним часом для реставраційних робіт став березень 2010 року, коли Віктор Янукович вирішив відвідати музей, щоб вручити там Шевченківські премії українським митцям.

Ремонт видався президенту надто тривалим, тому він вирішив рубати з плеча та звільнив директора заповідника і губернатора Черкаської області. Головним проектувальником обрано «УкрНДІпроектреставрацію», а головним архітектором призначено члена гуманітарної ради при президенті Ларису Скорик, яка запропонувала власну концепцію майбутнього вигляду музею. До речі, реставратори зазначали, що пані Скорик призначено архітектором експозиції без відкритого конкурсу, а лише рішенням Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму. Журналістка Катерина Каплюк у статті «Музей Шевченка в Каневі - практика для подруги Віктора Януковича (УП, 2 серпня 2010) написала:

«Хоча офіційно Лариса Скорик мала займатись лише експозицією, вона керувала заразом і реставраційними роботами в музеї. Реконструкція мала закінчитись за місяць, тому стаханівськими темпами вкладали гранітну підлогу, білили фасади та закупляють скло для вітрин» - і "урочисто" відкрили.

Яка сьогодні ситуація в Музеї – катастрофічна! Через відсутність гідроізоляції цокольне приміщення, а саме виставкові зали постійно страждають: після опадів заповнюються водою, по стінах поширився грибок і пліснява, а дорога та сучасна апаратура, яка призначена для проведення виставок, залишається незатребуваною.

Уже кілька років підряд у зв’язку із відсутністю гідроізоляції, цокольне приміщення музею потерпає. Про це в коментарі до видання «Вичерпно» (стаття «Гідроізоляції просто немає», - музей Кобзаря у Каневі потребує негайного ремонту»; 21 листопада 2017 року та «Україна молода» - 24 листопада 2017 року) розповіла заступник директора Шевченківського національного заповідника з наукової роботи, кандидат історичних наук Брижицька Світлана Анатоліївна. За її словами, «…виставковий зал уже давно перестав виконувати свою безпосередню функцію, а перетворюється на склад, у якому поцвіли стіни та всюди грибок, після дощу заходиш, а там води по кісточки. У свою чергу, фондовики також стурбовані, адже бояться, що через вентиляцію грибок рознесеться на все приміщення, а фонди внаслідок цього можуть постраждати. Щодо цієї проблеми, то ми зверталися до голови Черкаської ОДА, і на рівні центральних органів, на рівні Міністерства культури України, на рівні Кабміну – у відповідь тиша». 

Володимир Гройсман вміє сказати пафосно і правильно, ось його слова про Тараса Григоровича Шевченка: «Впевнений, що найкращим подарунком для Кобзаря стала б не лише незалежна Україна, на якій «врага не буде, супостата», але й вічна пам'ять слів «Борітеся – поборете», які повинен згадувати кожен, хто розбудовує нашу країну». 

Петро Олексійович і Володимир Борисович: якщо не врятуємо Музей – то тільки пам’ять і залишиться, «пишатися» не буде чим. Бо, як написав шевченкознавець, Іван Михайлович Дзюба: «Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть».

Віктор Жадько 

Доктор філософських наук, професор, письменник, лауреат Міжнародного культурно-наукового фонду Т. Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

Назад до архіву Версія для друку