Світлина з інтернету

Страшилка

Якщо Зе – це зневіра в конвенційній політиці, то чим стане зневіра у Зе?

Думаю, що наступним етапом кризи довіри до «влади» буде втрата довіри до української держави як такої. 

Оці 73% - тому що виборці не довіряють геть усім політикам, проголосували за анти-політика,звичайній політиці з її нав’язаними правилами показали фак. 

На подібній хвилі голоснули на парламентських, за три місяці бачимо швидке і прогнозоване розчарування.

У що буде далі вірити наділений владою обиватель? Після того, як фінально розчарується у Зеленському і його політичній силі? Адже ні зниження тарифів, ні миру в сенсі «спокою» Зеленський не принесе.

Моя відповідь – це зневіра в державності України ЯК ТАКІЙ. Ми вже бачимо, як пасивна нелюбов до України місцевого населення на Донбасі та Криму стала плодючим грунтом для російського вторгнення. (Як не парадоксально, для них Україна була - Партія Регіонів, і не дивно, що таку Україну вони мало люблять; натомість Росія – це СРСР з його харизмою броньованої пчєломатки).

Ми бачимо такі аналогічні, як у населення Донбасу, настрої у народі та інтелігенції континентальної України, тільки в сторону уявного Заходу. Мовляв, нам не потрібні наші інститути державності, нехай іноземці (байдуже які, європеєць чи американець, достатньо паспорту «золотого мільярду») прийдуть і правлять нашими стратегічними галузями та інституціями.

Значна частина медіа-персон не стидається саме так відкрито це формулювати, що є дуже тривожний знак. Мені здається, саме з цих міркувань, а не з явища Зе і його спроб до чогось там домовитися з Путіним, виростають найнебезпечніші коріння.

Окупація (колоніалізм) – він не у персоналіях на кріслах, він у нас уже тут, поруч, він всередині нас, у головах.

Ігор Луценко

Назад до архіву Версія для друку