Версія для друку
Світлина з інтернету

Проблема не в Америці. Проблема в нас

Минулої доби російські окупаційні війська скоїли п'ять атак на позиції українських захисників на Донбасі та одну на Конгрес США в Вашингтоні (округ Колумбія). Десь так психологічно сприймається все те, що відбулося. 
 
Я розумію, що один-два рашистські прапори в учасників штурму центру американської демократії та якась групка присутніх серед терористів московських агентів не мала суттєвого впливу на драматичний перебіг подій. Я все це розумію й не збираюся тут розкручувати якусь конспірологічну теорію. Там, де є Трамп, пряма участь путлєра не обов'язкова. Дональд сам є безпрецедентним викликом будь-яким принципам демократії та усталеного світового порядку. Такий собі Мадуро в значно більших масштабах. Ця істота, якби не інституційна стійкість США, самостійно була готова вкинути свою країну в нову громадянську війну. Для таких стоп-кранів не існує. 
 
Але це США 21 століття. І там нині чогось подібного повторити вже не вдасться. Я дуже сподіваюся, що вже 21 січня Трамп буде негайно заарештований і щодо нього не спрацює в черговий раз класичний принцип демократії, коли переможених не судять. Зверніть увагу - в нас автоматично виникає заперечення, бо приповідка ж: "Переможців не судять". На жаль, це поки в нас - ми в своїй більшості досі неймовірно далекі за менталітетом від цивілізованого світу й критично близькі до менталітету русскага міра. Тому в нас досі якась нікчемна зелена тля може безкарно верещати, що "всі очікують на засудження Порошенка", й навіть отримувати якісь ріденькі аплодисментики, бо саме так має відбуватися в світі рашистських "демократизаторів". Але Трамп перейшов межу, за якою деякі психологічні стопори демократичного світу треба відключати - він піддав загрозі внутрішній мир у своїй країні й уже призвів до загибелі людей. Щоб не було прецедентів, має заговорити закон, а не гуманізм.
 
А тепер про РФію, Путіна, імовірні рашистські впливи... З одного боку, я думаю, що прямого втручання там не було, хоча... Зрештою, нехай прозвучать висновки слідства. Але, з другого боку, праві й ті, хто впевнено заявляють, що в світі не відбувається жодної значної деструктивної, загрозливої чи кривавої події, до якої хоча б опосередковано не був причетний кремлівський режим. Ще раз повторюся, тут навряд чи йдеться про якісь прямі впливи кремлівської агентури, згадайте дуже широкий зміст слова "опосередковано". От тільки цих опосередкованих фактів при Трампі стало критично багато. 
 
Почалося все значно давніше, коли за твердженнями ряду журналістів-розслідувачів Трамп став дуже бажаним гостем у Москві та, засвітившись там у ряді скандалів, імовірно був завербований. Про вплив Рашистану та його агентури й ботоферм на вибори 2016 року навіть говорити зайве. Сперечатися можна лише з приводу того, чи саме ці впливи стали вирішальними в дуже хиткій і непереконливій перемозі Трампа над Хілларі Клінтон. 
 
Не слід забувати й про те, що історія з імпічментом Трампу від самого початку йшла лише за московським слідом. Чи ж ми забули? Аж до появи іншого, розкрученого доморощеними олігархами та за активної участі Москви фігуранта скандалу Зеленського, Трампа добивали й виводили на невідворотність відповідальності саме за незаконну співпрацю з РФ. 
 
До середини 2019 року там узагалі не було жодної української карти. Я досі знімаю капелюха перед вправністю московських спецслужб, які зуміли вкинути в той вир пристрастей якусь дрібну шестірку й розвернути увесь правовий процес імпічменту в українське русло. Насправді, тоді вони не лише вивели себе із епіцентру скандалу, але й Трампу реально підсобили. Бо український корупційний пакет, на відміну від кремлівського, юридично на імпічмент не тягнув. 
 
Ну, реально, там не було підстав для імпічменту Трампа, були підстави для імпічменту Зеленського. Але той фактаж був дуже образливим для Байдена, чиї впливи в Демпартії тоді вже домінували. За рашистським пакетом навіть частина республіканців проголосували б за імпічмент, а за дріб'язковим українським це стало вже тільки внутрішньою справою честі для демократів, якими так уміло зманіпулювали.
 
Ще багато разів випливали різні російські вуха й хвости в оточенні Трампа. Той же Манафорт має не українські, а саме російські корені. Це в нас він залетів, бо на Революцію Гідності, яка зробить явним усе таємне, ніхто не сподівався. А розгорталася його кар'єра в Московії. Та й у Києві він працював не стільки на Януковича (йому, насправді, більше зашкодив), а на потреби путінського режиму. Але головне - це такий собі виховний, психологічний ефект.
 
Трамп - особа абсолютно аморальна. Це не секрет навіть для його прихильників. Але його найбільша аморальність полягає якраз у засвоєнні ісконно-скрєпоносной системи політичного мислення. Якщо дуже простою мовою, то це принцип: "Если нельзя, но очень хочется, то можно". Це якраз той принцип, за яким живе й діє ще один московський виплодок - Зеленський.
 
От тільки в РФ ця норма діє завжди й у всьому. В Україні, на жаль, також поки спрацьовує безвідмовно, але лише до чергового Майдану. А в США не діє в принципі. Я не знаю, якими методами росіяни формували цю віру Трампа, що іконно русская метода спрацює в США, але тут на бізнес-історію Трампа чи його психологію це все списати не вдасться. Його нестійку психіку вміло й цілеспрямовано вели до саме такого результату. І більшість персонажів, які до цього спричинялися в його ближньому оточенні чомусь (ах, яка несподіванка!) мали чимало російських штампиків у паспортах...
 
Окрема історія з різними радикальними рухами в США, на які покладається Трамп. Я узагалі противник будь-яких крайнощів. І для мене стала викликом здоровому глузду вся ота кампанія суспільного приниження перед загиблим злочинцем лише через те, що він афро-американець, а його вбивця - білий поліцейський. 
 
За цим апофеозом абсурдного самоприниження білих американців ми якось забули про іншу крайність "одноповерхової" Америки - всіляких близьких до неонацизму чи крайнього расизму груп та крайніх релігійних фанатичних течій на базі маргінальних методистських відламків і тоталітарних сект (дуже близьких до Трампа). У загалом стабільній Америці їхні "подвиги" зазвичай тонули в загальному масиві новин. Але вони десь і далі існували на суспільному маргінесі. Те, що ми після ку-клукс-клану не спроможні згадати назву бодай одної такої організації, не означає, що їх не існує. 
 
А тепер згадаймо, чи на ближчих просторах Європи та Азії є хоч одна радикальна чи й терористична організація, сліди від якої не тягнулися б до ФСБ або ГРУ РФ? Запевняю, що нема. Навіть, якщо вони виникли без участі московських спецслужб, то незабаром там уже кишіло рашистською агентурою та працювали гроші з Кремляндії. На відміну від усіляких Червоних Бригад чи Ісламської Держави, я сам ніколи не вивчав американські фундаменталістські рухи, але чомусь мені здається, що впливи рашен-спецслужб там не менші, а й значно більші, ніж у якійсь радикальній німецькій Альтернативі чи французькій Лепенщині...
 
І ще велике питання, чи РФ цю гру проти США програла? Так, вони програли американські вибори, але не війну за ослаблення Америки та сповнення свого головного ворога внутрішніми протиріччями й громадянськими протистояннями. На 20 січня готується ще один старт з амбіціями на заколот національного масштабу в Флориді. Не сумніваюся, що в ряду агресивних досі маргінальних організацій раптом появляться гроші й уміла організаційна підтримка. Не здивуюся, якщо раптом у США з дружнім візитом зберуться путінські байкери "ночные волки", чи як там цих виродків звати. 
 
Але Америка переможе. Рашистан занадто маргінальна й примітивна держава, щоб привити свої принципи й методи найбільшій світовій демократії. Та й не слід применшувати роль Байдена і дуже сильно змінених демократів, яких усе це рашистське бидло американського розливу реально вкурвило. 
 
Проблема не в Америці. Проблема в нас. От ми зараз спостерігаємо, затамувавши подих, за драматичними подіями в США й не задумуємося, що все те, що в Америці московітам або вже не вдалося, або провалиться з часом, уже реалізовано в нас. Не назавжди, не до глибини кісткового мозку, як у них самих у скрєпоносній, але ж зроблено... І ми зараз живемо в цьому напів реалізованому (принаймні у владі та частині суспільства) осколку жахливих експериментів над живими людьми... 
 
Отакі несвяткові роздуми під цьогорічне Різдво промайнули після перегляду американських новин...
 
Назад до архіву Версія для друку