Версія для друку

Не повторювати помилок

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ЯК СПРАВА СУСПІЛЬСТВА

Кепські справи в українських енциклопедистів...

У залученому нижче матеріалі говориться про байдуже ставлення до енциклопедичного проекту з боку держави, зокрема Кабінету Міністрів, який сподобився доручити цю справу спочатку Держтелерадіо, а потім Інститутові книги, хоч Велика Українська Енциклопедія - проект набагато більший, ніж названі органи державної влади.

Дивним є те, що до цього проекту не залучена уся система освіти й науки - університети та інститути НАНУ й галузевих академій.

Найболючішим є той факт, що українське суспільство, а особливо - його інтелектуальна еліта залишається байдужою до цього проекту.

Якось ще можна зрозуміти складнощі й труднощі підготовки громіздкого паперового видання багатотомної ВУЕ. Але ж електронну версію здійснити набагато простіше, освоївши технологічний досвід зарубіжних енциклопедій, і в першу чергу - Вікіпедії. 

Виникає підозра, що проблема тут не тільки у фінансуванні, а й у тому, чи самі ті люди цим займаються.

Як на мене, ВУЕ - це проект, яким має перейматися не тільки і не стільки держава, але й суспільство. І саме останнє могло б узяти на себе основну ношу. 

Фінансування енциклопедії, очевидно, краще забезпечувати через спеціально створену фундацію, яка спроможна була б залучити кошти різних верств суспільства. Якщо українські багатії не шкодують своїх статків на підтримку проектів за межами України, то сам Бог їм велить розкошелитися на енциклопедію.

Так само вирішуване й питання щодо залучення наукового авторського й редакторського потенціалу. Навіть теоретично редакція енциклопедії не може мати у своєму складі експертів в усіх галузях, що їх має охопити ВУЕ. Тому в генштабі ВУЕ мають працювати активні й енергійні організатори та менеджери процесу творення енциклопедії з повноваженнями створювати тимчасові авторські й редакторські колективи та залучати до співпраці достатньо кваліфікованих фахівців як в Україні, так і діаспорі.

Дякуючи Вікіпедії, довідуємося, хто очолює державну установу під назвою «Велика українська енциклопедія» (див.: Киридон Алла Миколаївна — Вікіпедія). Професор, доктор історичних наук Алла Киридон напевно хороша людина, але історія КПРС, погодьтеся, також напевно не та царина знань, яка мала б бути засадничою для очільника такого грандіозного проекту, як ВУЕ.

Як на мене, ВУЕ має очолювати найавторитетніший україноцентричний фахівець і справжній енциклопедист у царині українознавства з науково-організаційним та редакційно-видавничим досвідом, здатний організувати, скоординувати й забезпечити функціонування такого складного механізму, як енциклопедія.

Мені трапилося бути одним із авторів статей для багатотомної УРЕ, очолюваної академіком М. Бажаном, знати багатьох очільників видання і проводити чимало часу у видавництві. Мені також доводилося добре знати професора В. Маркуся - одного з очільників ЕУД і спостерігати за роботою над цим проектом.

В обох випадках здійснено було справді грандіозну роботу. Усі знають про заполітизованість і тенденційність УРЕ, але мало хто зважає на вади ЕУД. А вади її в тому, що стягувалося під її обкладинки усе, що пливло у руки редакторів. Серйозною науково-організаційною роботою практично ніхто не займався, внаслідок чого значні масиви важливої й корисної інформації не були охоплено. Тому багато в чому ЕУД сприймається як а аматорське видання.

Думаю, творці ВУЕ мають добре вивчити досвід своїх попередників і не повторювати їхніх помилок.

 

Володимир Іваненко
Український Університет

28 березня 2018 р.

Назад до архіву Версія для друку