Версія для друку
Світлина з інтернету

Ніхто не хоче зрозуміти

«В Україні тотальна корупція та олігархат, а вони дурницями займаються», - зауважує мені один із коментаторів, називаючи дурницями те, що може стати єдино можливим інструментом системних змін, а отже й подолання корупції та олігархату.

Люди хочуть побороти корупцію. Деякі навіть активно борються з її наслідками. Але ніхто не хоче зрозуміти природу корупції й викорінити її причини. 

Тому багатьох буквально нудить навіть від розмов про українізацію, а відтак і про нагальність зміни суспільного устрою та системи урядування. 

Дехто в суперечках вдається до аналогій, наводячи приклади аж із Китаю, запитуючи, чи потрібна китаїзація Китаєві, який безуспішно бореться з корупцією, караючи корупціонерів на смерть.

Нікому невтямки, що Китай, як і Україна, живе в умовах авторитарно-тоталітарного устрою й адміністративно-командної системи урядування, і що повернення до своїх традицій і звичаїв якраз і уможливило китайцям перемогу в мінімізації корупції.

Суспільства, які відмовилися від авторитаризму й тоталітаризму, а також від адміністративно-командного урядування й додержують національних традицій і звичаїв, мають мінімальний рівень корупції і будують успішні держави.

* * *
Тут мені підказують про активне поширення такого лиха, як всесвітня корупція.

Всесвітня корупція - предмет окремої розмови. ООН, міжнародні корпорації й процеси глобалізації - живильний грунт для корупції світової. Консерватори й традиціоналісти говорять про це досить давно. І нам, звичайно, також треба про це говорити.

Очевидно, подолання всесвітньої корупції неможливе поза розв‘язанням цієї проблеми на національних рівнях. 

Міжнародні антиглобалістські рухи, консорціуми журналістів, які викривають офшорні афери національних і міжнародних злочинних груп, тощо - це лише усе та ж ситуативна боротьба з наслідками.

 

Володимир Іваненко 

Назад до архіву Версія для друку