Версія для друку
Світлина з інтернету

Малоросійський водевіль або Російська рулетка

Кадрова вистава в Раді. Розігрувалися три посади. 
 
1. Посада міністра Аграрної політики України. Обійняв її не надто відомий Роман Лещенко. Ніби в чомусь поганому не помічений, скелетів у його шафі я ще не помічав. Але це, можливо, від того, що дана тема для мене доволі далека, чекатиму відгуків більш компетентних у земельно-аграрній сфері експертів. Із плюсів - дійсно спадковий аграрій, має добру юридичну освіту, кар'єру в агробізнесі робив поступову, піднімаючись крок за кроком. Так само без підозрілих скачків закріплювався в юридичній науці. Потішила тема монографії – «Фінансово-правове регулювання офшорних механізмів». Цей точно буде корисний нинішній зеленій владі.
Раніше в політичній чи громадській діяльності не помічений. Уперше виплив, як один із спонсорів (?) партії Слуг Зеленського - офіційно перерахував до їхнього виборчого фонду півтора мільйони гривень. Чи був лише кур'єром між олігархами та офіційним рахунком, чи віддав свої - не знаю. На той час, як виглядає, вже міг такі гроші виділити, оскільки очолював агрооб'єднання. Не пригадую, щоб десь балотувався від Слуг, але за той внесок зумів купити собі інший прохідний білет у владу. Це, як кажуть у євреїв: «Наша Сарочька, если не возьмёт мордочкой, то возьмёт попочькой!». Уже за пару місяців, 1 жовтня 2019 року став Уповноваженим президента із земельних питань. 
 
Відстоював ринок землі - це плюс. Був лобістом у тому ганебному латифундистському варіанті - це мінус. Відвойовував збереження 4 мільярдів гривень держпідтримки аграріям у бюджеті цього року - це плюс. Ці гроші якось не дуже пішли до аграріїв, а спливли не зовсім чесним руслом - це мінус. Але пан Лещенко доказав, що вміє робити вигідні інвестиції. Його півтора мільйона вже 10 червня 2020 року принесли повторний дивіденд - був призначений Головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Посада дуже навіть «хлібна». Ще пів року й він уже міністр. Дійсно, дуже своєчасна й уміла інвестиція. 
 
Але поки утримаюся від прямої критики Романа Лещенка, бо замало про нього знаю. Крім того, на фоні тупих і цілковито безграмотних слуг він виглядає доволі компетентною постаттю. Час покаже. Буду вдячний за якусь значиму інформацію, якою поки не володію.
 
2. Віце-прем'єр та міністр енергетики. Тут уже була справжня російська рулетка. І револьвер цього разу пальнув наповал у скроню необачному, який вирішив зіграти в наперстки з вуличними шахраями. Ним виявився відомий нам усім Юрій Вітренко. Давайте визначимося з одною аксіомою - повністю чистих і добропорядних людей слуги ні підтримувати, ні висувати, ні толерувати не стали б.
 
Якщо ти маєш якісь брудні плями й вади в біографії, то зараз це не перешкода, а пропускний білет до влади. У Вітренка є і світлі, й не зовсім смуги. Якраз напередодні голосування стало відомо, що він відвоював собі компенсацію в 170 мільйонів гривень. І нехай мені не розказують про західний підхід до оплати праці видатних менеджерів, бо нічого подібного на Заході не буває, принаймні в державних корпораціях. Там доцільність гармонійно поєднується із скромністю. Але я саме цю тему мусолити не люблю. І мені навіть шкода, що від ЄС із приводу даного кадрового рішення виступав О.Гончаренко, який саме на цьому педалював. Я б надав перевагу лаконічній позиції: урядові портфелі - відповідальність членів коаліції. У вас монобільшість, то голосуйте й відповідайте за своїх висуванців. 
 
Але, поза тим, за Вітренком бачу незмірно більше позитивів. Саме він, а не слизький Коболєв є автором наших перемог проти Газпрому. І з його відходом та приходом перехваленої Лани Зеркаль наші успіхи змінилися стагнацією й першими втратами. Я не знаю, наскільки супер-фаховий юрист Нафтогазу готовий до вельми різнопланової роботи міністра енергетики. Не схоже, що Вітренко станом на сьогодні мав відповіді на хоч одне питання поза нафто-газовою сферою.
 
Але він дійсно мудрий і проходив не Трускавецьку ВПШ, тому міг стати й адекватним міністром. Хоча, про що я говорю?! Ми ж уже побачили, як успішні діячі епохи Порошенка поза його владною вертикаллю ставали дрібними й жалюгідними невдахами або й рідкісними негідниками. Справа ж не тільки й не стільки в їхніх якостях, а у вибудуваній Порошенком системі та політичній спрямованості на досягнення результату. Була відповідна політична воля, а люди, які її реалізовували, переймалися спільною справою та відкривалися з кращого боку. Згадайте хоча б Нєфьодова в Мінекономіки при Порошенкові, як провідника «Проззоро», а при Зеленському - провального очільника митниці, який допустив повний розвал роботи й втрату половини митних зборів.
 
А Стосовно Вітренка, то тут він став би віце-прем'єром в уряді «чего'с ізволітє?» Шмигаля в системі колаборантсько-злодійської влади Зеленського. Та й деякі стежечки, які протопталися останнім часом між Вітренком і людьми Коломойського, також подають тривожні сигнали.
 
Але випробовувати долю Вітренку не довелося - його тупо й примітивно «кинули». Слуги дали мінімальну із трьох кадрових питань кількість голосів (153). Опозиція не голосувала, а дві депутатські групи ситуацію не врятували. Із результатом 186 голосів і не приховуючи образу Вітренко покинув Раду. Для чого був потрібний увесь цей спектакль? Може вирішили підіграти Коломойському, а Ахметов сплутав карти й перекупив частину слуг, а може просто вирішили розіграти інтрижку в тому міжолігархічному міжсобойчику. Виглядало все це вкрай непристойно.
 
3. Ну й ганьба дня - обрання міністром освіти ганебного пристосуванця й плагіатора та людини, яка палець об палець не вдарила, щоб захистити галузь - одіозного Сергія Шкарлета. Він пройшов із мінімально достатньою кількістю в 226 голосів. Слуги дуже під нього змобілізувалися й відшукали додаткових 20 голосів, хоча й при цьому якусь кількість голосів утратили. Ну, є ж там не тільки тищенки, але й люди з якоюсь освітою. А таким голосувати за подібне неподобство просто соромно. Свої 20 дала ОПЗЖ. Разом із половиною групи "За майбутнє" та більшістю "Довіри" якраз нашкребли на похоронний вінок українській науці й освіті. 
 
Тим дегенератам освіта не потрібна. Була дуже показова реакція слуг на критику Шкарлета. Їхній запал за останній рік дуже пригас, але цього разу стадо дико вило й верещало, коли з трибуни критикували їхнього улюбленця. Відомий своїм демонстративно-показовим невіглаством Тищенко навіть до трибуни бігав Желєзняку з «Голосу» рота закривати. А коли Шкарлет таки пройшов, то все це вульгарне й неосвідчене бидло влаштувало святкування, ніби знову переміг їхній Зеленський. Це був справжній тріумф мракобісся, аж до селфі з новообраним біля трибуни під час роботи сесії. Навіть Разумкову довелося це бидло проганяти в бік урядової ложі. Не здивуюся, якщо звідти добра частина фракції перемістилася разом із новим міністром тупості й плагіату до буфету, щоб обмити таку «видатну» перемогу. Направду, думав, що слуги мене вже нічим не зможуть здивувати, аж ні! Помилився. От як вони сьогодні показали цим умнікам!..
 
Отакий гидкенький кадровий марафон прокотився сьогодні Радою. Очевидно, що буде продовження, бо на когось же треба невдачі списувати. Але, як не пересовуй ліжка в борделі, а успіху не буде, доки не поміняти весь персонал до останку. Включно з головним зеленим сутенером на Банковій. Але ще пару персонажів, на кого можна перепрофілювати народне невдоволення, в уряді є.
 
Зеленський би й Шмигалем запросто пожертвував для порятунку власного рейтингу, але тут заминка виникла. Нема вже у Бубочки тих впливів, а сам Шмигаль тихенько забезпечив собі непоганий тил у Разумкова та його підопічних...
 
Назад до архіву Версія для друку