Версія для друку

Квоти. Нічого не зробиш

Цю історію і звернення я адресую передусім Президентові, Слузі Народу, "вчителю історії" й сину вчителя - Володимиру Зеленському (Офіс Президента України).

Зараз перевидаю першу та видаю 2-гу й 3-тю книги батька - Ульянича Анатолія Анатолійовича - історика, етнографа, дослідника і просто ВЧИТЕЛЯ, вчителя історії. Книги про життя та побут українців на півночі Сумської області, про партизанський рух на Сумщині, про створення Ульяничами кількох музеїв, про кілька поколінь нашої просвітницької родини... Високі й товсті стоси папок А4 мають перетворитися на 3 елегантні ілюстровані книги, та мова не про книжки.

Систематизую батькові записи, світлини, компілюю, комусь телефоную, отримую довідки... і не розумію, як сталося, що ТАКИЙ 40-річний пласт роботи з залученням великої кількості людей залишився непомітним для влади і не відзначеним. В той же самий час нагороди, звання "Заслужених" і "Народних" отримували "кури й гуси", а корупція на цих теренах квітнула махровим цвітом. Перемагали завжди гроші та зв'язки.

Я не знаю, скільки українофілів-просвітян зробило на проросійських теренах стільки ж, скільки зробили мої батьки, але мені достеменно відомо, що кількість тих, хто отримав різносортні відзнаки за протекцією - ЛЕГІОН!

Починаючи з кінця 80-х і до 2011 року в геть зрусілій Шостці Сумської області подружжя етнографів Ульяничів підняло гігантський пласт "неорної цілини", було авангардом українства північної Сумщини. Слава про їхній Народний Музей вийшла далеко за межі області й України. Щоденні екскурсії, виховні години, відкриті уроки, форуми, свята, фольклорні вечори, експедиції групи "Пошук" стали звичним розкладом життя на довгі роки, а університетські науковці посилалися на дослідницький досвід подружжя Ульяничів як на унікальний. В комплексі й сумі робота усього двох людей закривала половину "галочок" календарно-тематичного плану роботи з національно-патріотичного виховання шкільних і дошкільних закладів Шостки. В той час, коли російськомовна Шостка тицяла в нашу родину пальцями, а за українську мову й вишиванки гидливо називала "бандерівцями", мої батьки відчайдушно боролися за проукраїнський світогляд тих юнаків і дівчат, які сьогодні постали на Майданах і вже ніколи не сплутають українську вишиванку з російською косовороткою.

Минуло майже 14 років, як подання батькової кандидатури на звання "Заслуженого вчителя України" відміняли на користь інших кандидатур, більш потрібних і зручних. "Ви ж розумієте - КВОТИ, нічого не зробиш", - чулося у відповідь.

 

 

 

 

Батькові вже 69-й, він рік як не працює. Понад 50 років педагогічної праці дуже зносили серце і він щорік слабшає. Пропонували трансплантацію серця в Іспанії. Батько не витримав розлуки з Батьківщиною й за 3 місяці повернувся додому, відмовившись від операції. Його любов до України виявилася значно сильнішою любові до життя. Прошу Бога, аби дав батькові здоров'я потримати в руках примірники власних книжок, вдихнути священний запах типографської фарби. Поспішаю.

Україно! Тобі чесно й звитяжно відслужили! На надриві, з пожертвами, з величезним багажем надбань! Тебе ТАКОЇ без них не було б! Май честь гідно подякувати!

І справа не в тім, що мені дуже хочеться пишатися батьковими відзнаками сьогодні, поки він живий. Справа в тому, що безперервно, дзвінко й чисто має лунати той "камертон", на який ми всі маємо рівнятися. І коли йтиметься про НАРОДНОГО ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНИ, в уяві поставатимуть аскетичні, скромні, натхненні й мудрі просвітники із беззаперечними неопалимими скарбами, а не бариги й "рєшали" 90-х.

Володимире Олександровичу! "За видатні досягнення у навчанні й вихованні учнівської та студентської молоді, що сприяли істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу українського суспільства і здобули широке громадське визнання", прошу Вас присвоїти моєму батькові, Ульяничу Анатолію Анатолійовичу, почесне звання Народного вчителя України! Готова надати всі доробки, а також аудіовізуальні документи, що засвідчують право носити це високе звання.

Прошу Всеукраїнське Товариство "Просвіта" (Слово Просвіти) і особисто Павла Мовчана, Світовий конгрес Українців, Anna Novosad,Viktor OgneviukМикола Нога підтримати моє клопотання.

З Повагою до товариства,


Тетяна Ульянич

режисер, журналіст.

Посилання:

http://pi.kubg.edu.ua/…/muzei-ukrainsk…/istoriia-muzeiu.html

https://www.facebook.com/Музей-українського-побуту-1729604887325885

#президентукраїни #зеленський #володимирзеленський#офіспрезидентаукраїни #народнийвчитель #заслуженийвчитель#просвіта #світовийконгресукраїнців #міністерствоосвіти

Назад до архіву Версія для друку