Версія для друку

Кучма їх просто не мав

ГІБРИД, 

або Вирвані з кров’ю роки 

Гібрид керував країною понад десять років, а сьогодні вночі гуляла Сардинія та скоробагатьки з України – Кучма святкував свої вісімдесят. 

Дехто написав, що Кучма – наше все. Не псуватиму настрій: він більше, ніж усе… Він вирвав у громадян золоті, найпродуктивніші, роки життя… 

Кучма будь-що робив лише для самого себе, для доці Лєни, для свого другого зятя Пінчука, для подружок і друзяк – тієї ж Тимошенки й того ж Шуфрича, своєї дружини Людмили і її фаворитів, для свого «вірного оточення» – міністра Кравченка та міністра Кирпи, яких після Кучми, на початку 2005 року, перестріляли як скажених собак у власних дорогих конурах. Чому вцілів голова адміністрації президента Кучми україножер Медведчук? Досі загадка. 

Кучма в останню чергу думав (якщо думав) про Україну, він ніколи не був Українським президентом, він був президентом ув Україні, тому й переймався проблемами країни з огляду сидіння у її найвищому кріслі. Він був гібридом, і все його життя доводило це, починаючи з того, що одруження сприяло його стрімкій кар’єрі на «Південмаші». 

1994 року Кучма як кандидат у президенти зажадав зустрічі з лідером опозиції Вячеславом Чорноволом. Дуже просив за це рандеву друг-демократ од імени Кучми. Голова Руху погодився на зустріч (непублічну), щоби, правда, не тільки познайомитися з дніпропетровським «дивом», а й висловити у вічі крайню огиду щодо кандидатської програми Кучми. Гібрид спокійнісінько відповів, що своєї програми він не читав (перед другим туром), а всю промосковську й антиукраїнську муйню у програмі понаписував його дорадник Гриньов, космополіт з Харкова, що раніше (1990-93) обіймав посаду заступника голови Верховної Ради. 

Після обрання президентом Кучма запропонував голові Руху назвати кандидатури на посади міністрів (великий Геннадій Удовенко стояв у рухівській обоймі першим) та президентських очільників областей. На кожного рухівця Кучма зазвичай призначав по двадцять антирухівців. Отак народилася «конструктивна опозиція» – Рух підтримував владу там, де йшлося про користь Україні, і був абсолютно «проти», де бовваніла шкода національним інтересам. Кучма мав не залізні яєчка, він їх просто не мав. 

2001 року міністр оборони генерал армії Кузьмук вибачився за те, що українська протиповітряна оборона випадково збила Ту-154 компанії «Сибір» над Чорним морем, що прямував з Тель-Авіва до Новосибірська. Загинули 78 пасажирів і летунів. Потім генерал зізнався, що взяти відповідальність за збитий літак йому наказав особисто верховний головнокомандувач Кучма, бо таке надійшло прохання (вказівка) з Кремля. Що доводило, що Московія сама і збила пасажирський авіяляйнер. 

Міністр Кузьмук узяв відповідальність за Україну й негайно написав рапорт про відставку. За офіційними даними, наша держава сплатила по 200 тис. американських долярів за кожного загиблого – 7,8 млн Московії та 7,5 млн Ізраїлю. 

2002 року разом з колегами я приїхав на саміт НАТО у Празі, який зібрав понад 50 президентів і прем’єрів. Соромно було за Україну, коли нашого президента (най такого опецькуватого собі, як Кучма!) відсунули на самісінький край стола зустрічі, зробивши розсадку високоповажних осіб за французькою абеткою (це вперше, досі застосовувалась англійська граматка). Цей фінт був показаний лише з тим, щоби Кучма (Ukraine) не сидів між прем’єром Блером (UK) і президентом Бушем-мл. (USA). Тоді у Празі мені й колегам видалося, що бачимо нищівне приниження України – нашого президента біля параші. 

Я помилявся: це не Україну поставили у ганебному кутку, а саме кремлівського лакузу, брехливого верховного командувача ЗСУ відправили подалі з очей солідного істеблішменту. Саміт запросив до НАТО сім країн – Болгарію, Естонію, Латвію, Литву, Румунію, Словаччину та Словенію. Президент України сопів собі у кутку, за спиною скалив зуби Медведчук… 
_______ 
Ставлю крапку на цьому, аби не втомлювати дорогих очей читача. А сказати про Кучму (злим, гучним словом) є багато чого… Хочете далі? 

Світлина Ihor Senkalskyy.

 

Дмитро Понамарчук

Назад до архіву Версія для друку