Версія для друку

Крилаті висловлювання Володимира Йосиповича Здоровеги

ПОСТАТІ. Головне багатство професора Володимира 
Здоровеги (9.Х.1930 – 24.IV.2006)

«Журналістська праця – не просто вміння справно написати замітку чи статтю, хоч ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу; спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування і усвідомлення себе у неспокійному житті. Тому ніяк не можу погодитися із тим, що майстерність журналіста – це всього-на-всього вправне володіння пером чи «підвішений язик»
*****
«Все залежить не від слова, а від того, що воно несе за собою. …Силу має лише переконливе слово»
*****
«Журналіст мусить вміти працювати в будь-якому стані»
*****
«Журналісти можуть продавати свою працю, але не совість»

*****
«Отримуйте насолоду від читання, а найголовніше – думайте, обмірковуйте те, що прочитали. Цінуйте ці уроки життя з літературної спадщини»
*****
«Пам’ятайте, дорогі студенти, що журналістика – це не лише замітки й статті. Це ще й місія!»
***** 
«Спокуса деформації фактів, маніпулювання ними, напівправда-напівбрехня, свобода півслова заради успіху газети, телеканалу здатні підірвати довіру до всіх медій»
***** 
«Найдошкульнішим нині у нашій журналістиці є брак українськомовної культури»
*****
«Журналістам сьогодні, як ніколи, повинно бути властиве болісне відчуття справедливості, докладне знання проблем і моральна відповідальність за слово сказане й написане»
*****
«Полеміка нерідко нагадує базарну сварку. Про чесну, кваліфіковану полеміку заради з’ясування істини, а не просто завоювання зверхності, лжеавторитету, стверджувати доводиться рідко»

*****

«Для журналіста важливо не просто як сказати, а, насамперед, що сказати. Іншими словами, перед чесним журналістом завжди стоїть питання компетентності, вміння аналізувати, мужності і високої моральності»

*****
«Ідея української державності не вмирала навіть у свідомості певної частини тих, хто носив у кишені червоний комсомольський чи партквиток. За цю ідею дуже дорого платили наші попередники. Мільйонами життів, століттями виснажливої, часто без найменшої надії на перемогу, боротьби»

*****
«Для журналіста не буває зайвих знань»

*****

«Інформувати – означає повідомляти, тлумачити або роз’яснювати, коментувати, аналізувати, оглядати, критикувати, прогнозувати, щоб зрозуміти світ і впливати на його поліпшення і вдосконалення, що є кінцевою метою журналіста. Все це треба робити оперативно і професійно, кваліфіковано і чесно, керуючись гуманістичною християнською мораллю, а не мораллю розбійника»

*****

«Майстерність, професіоналізм не починається і не закінчується за робочим столом. Корені таланту – в глибині людського єства, у людській натурі, совісті. Це дало підставу Григору Тютюннику записати у нотатнику: «Немає загадки таланту, є вічна загадка любові»

*****

«Глибина бачення передбачає сприйняття явищ у їх глибокому зв’язку. Йдеться про живий зв’язок речей як у просторі, так і в часі. Журналіст, як і політолог, як соціолог, має вміти бачити в минулому корінь сучасного, проектувати це сучасне на майбутнє, володіти мистецтвом прогнозу, може одним з найскладніших і водночас найпотрібніших як у науці, так і в журналістиці»

*****

«Засоби масової інформації повинні інформувати, аналізувати, просвіщати, допомагати управляти державою, розважати і приносити насолоду. Реалізується все це через слово, думку і зображення, через журналістів. Тому поліпшення роботи мас-медіа – це, крім всього іншого, значне поліпшення професійної майстерності журналістів, які тут працюють або працюватимуть. Саме через них, їхнім розумом і серцем треба створити добре поінформовану, об’єктивну, мислячу, а не ліниву і нудну журналістику. Для цього журналістам, як молодим півникам, не треба чубитися між собою, шукати не розбрату, а злагоди у суспільстві»
*****

«Декому хочеться, щоб Україна була без українців, Україна без національної мови, без національної культури, тобто такого собі хохляцького дублікату Росії, правда, з певним фольклорним колоритом»

*****
«Мудрі і мислячі люди є скрізь, їх сукупність – розум нації. І все ж таки цей розум у чистому, так би мовити, вигляді найповніше репрезентують інтелектуали. «Як на мене, – зазначав Вацлав Ґавел, – інтелектуал – це особа, котра присвятила своє життя розв’язанню проблем цього світу в загальних категоріях та в широкому контексті явищ. Ясна річ, інтелектуали не єдині, хто це робить. Але вони роблять це, сказати б, фахово. Це означає, що їхнім головним заняттям є студії, читання, навчання, писання, публікації, публічні виступи».
Вони, на думку цього загальновизнаного мислителя і політика, беруть на себе відповідальність за стан світу і його майбутнє, хоч іноді й завдавали йому безліч лиха, конструюючи, наприклад, ілюзорні комуністичні утопії – візії раю, які перетворили значну частину світу на суще пекло, привівши людство мало не у глобальний ГУЛАГ. На щастя, в умовах вільного суспільства цим хибним і пагубним для цивілізації концепціям протистояли інші візії – демократичного світу, які перемагали завдяки своїй істинності».

Василь Лизанчук

Назад до архіву Версія для друку