Версія для друку
Світлина з інтернету

Країни новий керівник

Планував зараз написати більшеньку статтю про рокіровку "Богдан - Єрмак". Але коротко не вдасться, а я маю трохи термінової роботи й обмаль часу. Тому поки публікую пару тез та питань без відповіді з цього приводу:

- Справжня відставка відбулася раніше. Десь у новорічний період. Точної дати не скажу, але Богдана на той час уже повністю локалізували. З офіційним оголошенням тягнули, бо вирішувли медійні проблеми. У нас серіальний президент, серіальна влада й ціла країна - це реаліті-шоу. А шоу хтось має гарно показувати й вихваляти... Я не спеціаліст у медіа-ринку, але бачу, що мрія про бліц-захоплення "Інтера" під нового партнера влади Хорошковського поки затягується. Може зуміли олігарху й його медіа-холдингу "зробити пропозицію, від якої ті не зможуть відмовитися"? Не знаю. Або щось уже здійснили, або вирішили, що затягування ні від чого й так не врятує.

- У нас новий керівник країни. Ну ви ж нормальні люди й не думаєте, що країною самостійно та усвідомлено керує Зеленський. Маємо ситуацію, коли свита робить короля. Раніше країну контролював Коломойський зі своїми Богданом, Портновим, Дубінським, Дубілетом та рядом інших прихвостнів. Пізніше все більше проглядалося двовладдя. А зараз - це Дмітрій Козак. Ви спитаєте, що таке цей Козак? Про це вже колись писав і напишу ще - він зараз заступник глави адміністрації Путіна. Але, звісно, Козак також не є самостійною персоною, він лише новий монопольний координатор російської політики супроти України. Для спрощення можна сказати, що новим керівником України з певними поправками, натяжками й відтермінуваннями став Путін.

- Єрмак, як російський бізнесмен, доволі глибоко інтегрований у близькі до Путіна середовища. А Козак - вірний супутник Путіна ще з часів його приходу до влади в Кремлі. Міняв посади, але завжди виконував ту саму функцію - координував події в гарячих точках на території колишнього Союзу. Забезпечував створення проблем (тут його роль була не головною), а потім пропонував їх вирішення на вигідних для Москви умовах. Серед його "набутків" Абхазія й Південна Осетія в Грузії, Придністров'я в Молдові, нинішні ускладнення навколо Нагорного Карабаху, Киргизія та ряд інших. Ну і звісно ж, Україна та Білорусь. Вислів "план Козака" виник стосовно Придністров'я, але офіційний Кишенів від такого "подаруночка" навідріз відмовився. Тепер цей план уже пару років пробують увіпхнути Україні. Раніше не проходило. Зараз заковтнули. Тому й ліквідували в Москві "войну мєжду башнямі Крємля" в їхній українській політиці та сконцентрували все в руках Путіна (Козака). Перший елемент плану Козака для України - це та сама "формула Лаврова-Штайнмайєра". Уже підписали аж двічі...

- Єрмак, як було раніше відомо з неофіційних джерел, є партнером Козака в цих політичних процесах. А недавно він уже сам дуже чітко продемонстрував підтвердження цього. Його висловлювання про Козака, як ледь не про "великого друга України" (ну трошки менш пафосно, але на суть не впливає) багато про що говорять. Це "дружнє ставлення" відображене в адаптованому для нас усе тому ж Плані Козака. Нагадую, навіть тодішній комуністичний уряд Молдови відбивався від того плану, а Єрмаку це підходить... А ще він доволі чітко спрямовує діяльність Зеленського у вигідному для Москви Руслі. Не все й не відразу, а методом "кілька кроків уперед, пару кроків назад, знову трошки вперед..." Багато що поки зависало на пів-кроці. Але заяви самого Єрмака щодо майбутнього дуже близького врегулювання на Донбасі та способів досягнення цього явно свідчать, що він працює саме в тому руслі.

Про всі нові загрози й проблеми можна писати ще багато, але не зараз. Добавлю, коли те, що накаркую тут уже перестане бути чимось фантастичним для більшості українців. А зараз пару питань, на які я відповіді поки не маю.

- Аваков. Він зафіксував себе в новій владі, найперше, як протеже Коломойського. А вже пізніше показав себе дуже потрібною істотою й для самого Зеленського. В останнього цілковитий ремікс психічних проблем Януковича щодо особистої безпеки. А Аваков міг ці проблеми примножити, а мг від них і захистити. Який із цих факторів буде зараз визначальним - я не знаю. А за цим тягнуться ряд інших помітних фігурантів. Ті ж Нацкорпус зі своїми Нацдружинами. Вони перейдуть служити новому хазяїну, чи раптом справді підуть в яру опозицію? Чи без підкормки просто розсіються? А ще - на Авакова був прямо зациклений скандальний процес проти патріотичних військових та волонтерів (справа Шеремета). Хоча й туди умудрився залізти сам Зеленський. Що буде далі в цих процесах, якщо Авакова таки турнуть? Передадуть у спадок, чи використають як компромат на самого Авакова, щоб забрався до себе в Італію й сидів там тихенько? Хоча мені здається, що таких, як таваріщь Авакян потребує будь-який нечистоплотний режим.

- Портнов. Він закільцьований на Коломойського. Але це союз із не надто давньою історією. А Портнов кидав своїх покровителів, як ту ж Тимошенко, без жодних мук сумління. У нього ж ще й солідний російський скелет у шафі зберігся. Пригадуєте, за що досі не закрита справа проти Портнова? Організація російського так званого "референдуму" в Криму та інші дії для анексії півострова. Що зіграє тут головну роль? Якщо Портнова таки потурять разом із його другом Богданом, то чи загрожує йому арешт, чи стане він організовувати проти Зеленського війну в підконтрольних судах, як довго його там будуть слухатися, чи зміниться позиція щодо політичних переслідувань лідерів опозиції тощо. А якщо він знайде місце в уже новій системі фаворитів Зеленського, то чи не призведе це до перепідпорядкування нашої судової системи вже напряму інтересам Росії, а не якихось напів-проросійських олігархів?

- Ну і згаданий холдинг " 1+1 медіа". Вони почнуть відкриту війну та обнулення рейтингів Зеленського, чи домовляться? Учора навмисно змусив себе глянути на один випуск ТСН. То був випуск з Юлією Бориско (мабуть, одна з дуже небагатьох порядних людей на каналі). Тональність уже не та, що раніше. Жодного доброго слова про Зеленського, хоча й без різких випадів. Скорше ігнорування, як це вже було раніше з висвітленням його візитів. А в програмі Дубінського ("Дебілізми". Ой! Одруківочка - "Дубінізми") вже йшла критика, але ще далеко не така гостра, як колись проти Порошенка. Я б сказав, що дуже жорстко б'ють бояр, самого інфанта інфантильного поки лише злегка потріпуючи. Так поводяться, доки ще є шанс домовитися про щось, а шантаж більш, ніж доречний. А якщо не домовляться? Чи зробить Зеленський те, чого не посмів зробити Порошенко - просто закрити неугодний канал?

- Геополітика. Єрмак - прихильник російського курсу, але аж надто відверто про це не говорить. Як ці всі зміни відіб'ються на нашому векторі розвитку? Його можуть заземлити й пригасити темпи, а можуть і розвернути. Можуть нарубати таких дров, що ЄС і НАТО самі від нас відречуться, забравши заодно й вистражданий безвіз.

- І зовсім наостанок. Головний мотив різких дій Зеленського - це "ефект переповнених памперсів", тобто - страх є головним стимулом, як і в Януковича. Коломойського з Богданом усунули експлуатуючи окрім іншого й цю психічну ваду. То чи зможе до "царствєнного ушка" колись у недалекому часі наблизитися ще хтось, хто зуміє залякати Зеленського загрозами його особистій безпеці вже від Єрмака й запустити нову серію цього тупорилого реаліті-шоу?

Тарас Чорновіл

Назад до архіву Версія для друку