Версія для друку
Світлина з інтернету

Хазяїни мильної бульки

У справі так званих послань Артеменка Трампу ми забагато уваги приділяємо уваги самому фігуранту, забуваючи, що він насправді мильна булька, ніхто.

Повівся через свою тупість та самозакоханість на провокативну пропозицію і зіграв роль у чужій московській виставі. А коли провокація після відставки Флінна - найбільш проросійського члена команди Трампа, провалилася, йому доведеться грати роль "тєрпіли" (вибачайте за мою "французьку" - просто висловився зрозумілою йому мовою, як не як, а три роки відсидки за шахрайство в 4 млн. з трансферами).

А в справі, насправді, є цікавіша й знаковіша постать - Валентин Наливайченко. У нього дійсно є певні зв'язки з проросійською частиною команди Трампа, саме він, а не маргінал-кримінальник Атрощенко, міг передати Коену (звинуваченому в агентурній роботі на російські спецслужби колишньому юристу Трампа) пакет для Флінна.

Чи міг він співпрацювати з російськими спецслужбами? Це дуже реалістично. Я не маю зараз належного підтвердження факту деяких візитів тодішнього керівника СБУ в час і місця, де його за означенням бути б не мало, тому поки жорсткі звинувачення відкладу, бо остерігаюся дези.

Але є інша річ, де вже свою думку може скласти кожен. В біографії Наливайченка відзначено такий непримітний факт щодо освіти: "1991—1993 — Червонопрапорний ім. Ю. В. Андропова інститут КДБ СРСР (зараз Академія зовнішньої розвідки). Одержав другу вищу освіту". Коли в 2008 році з цього приводу виник скандал, Наливайченко через прес-службу виправдовувався: "В Інституті Андропова я був останнім слухачем з України. У мене був вибір — залишитися там або повертатися. Я сказав: "Ні, у мене в Україні батьки, буду повертатися". Але тут є маленька деталь. Зверніть увагу на рік закінчення - 1993!!! А вибір у всіх українських слухачів найзакритішої структури КГБ СРСР дійсно був, але в грудні 1991- січні 1992-го. Тоді всім поставили питання руба - присяга, підписання зобов'язань, отримання псевдо, зв'язків, кураторів у Москві або чемодан-вокзал-Україна. Це вже був другий відбір з жорстким вибором і фіксацією своєї позиції. Насправді від осені 1990-го ще в часи СРСР українців почали дуже жорстко перевіряти на лояльність. А вступити в Андроповку в 1991 можна було або громадянину РРФСР або через поглиблену вербовку.

Вибачайте, я ні на що не натякаю, але в ті роки я був депутатом Львівської обласної ради й до нас прибули відраховані з московських інститутів КГБ, ГРУ, Андроповки українці, які відмовилися від вербовки. Там усе було жорстко й не по дитячому...

А після скандалу з Артеменком, коли прізвище Наливайченка тільки поверхово згадали, без жодних звинувачень, без викликів у прокуратуру, погроз кримінальними справами, Валентин Олександрович раптом заістерикував. Бо наведену нижче абсолютно абсурдну фразу з аккаунта Наливайченка інакше, як істерикою назвати важко:

"Щоб уникнути будь-яких спекуляцій влади і владних лакеїв, які бездіють у питанні повернення анексованих і окупованих територій, пропоную внести зміни до Конституції України, де чітко прописати, що, "незважаючи на анексію Криму з боку Російської Федерації, він завжди був, є і буде територією України і ніколи не стане предметом торгу з агресором".

І от тоді подивимося, як парламент проголосує за такі зміни, а передусім депутати від президентської фракції..."

Ні, звичайно, некритичні прихильники Юлі та Валентина можуть собі уявляти, що в Конституції можна записати щось подібне і навіть прівєтікі братанам передавати, але для людини, яка купу років перебувала на вищих посадах, така дрімуча тупість - це щось неймовірне. Поки це тільки набір розрізнених аргументів та поверхові роздуми на тему, але думаю, що все ж пана Наливайченка допитати в цій справі й не випускати з поля зору таки вартує...

Тарас Чорновіл

Назад до архіву Версія для друку