DONBAS FORCE

Лише НАТО на кшталт KFOR (Kosovo Force) здатне зупинити війну Московії проти України. У цьому переконався після виїзду на фронт. 

KFOR – це Міжнародні сили з підтримки миру в Косові, створені влітку 1999 року згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН. 

Бачив я ту війну в Косові (за рік майже тисяча вбитих). Точніше – конвульсії Сербії наприкінці її війни проти Косова. Тоді натівці дали такого соковитого копняка сербським головорізам, що пір’я летіло на всі Балкани. А за головорізами, як завжди, стояла Московія, її війська сновигали Балканами, як у себе вдома. 

KFOR – це вояки ріжних країн. Мою журналістську групу дорогами Косова супроводжували, наприклад, шведські солдати на білих БТРах. Ми заїхали навіть до Митровиці, де після розділення міста сербський православний храм Святого Димитрія опинився в албанській частині міста й був недоступним для сербів. 

Ув обдертих гірських генделиках чорні від негоління серби сиділи нишком, мов миші, стріляючи в наш бік поглядами скажених вовків. І підлабузницьки нявкали: «Братушкі, хайде да піємо!» 

Італійський офіцер з KFOR чекав на нас у бусику, а двоє вояків (один з них білобрисий москвин Коля, виходець з Казакстану, переїхав «на пмж» до Німеччини) з автоматами стали бовванами за нашими спинами. Це була наочна гарантія журналістської недоторканности. Я кулею замовив «бармену» за дерев'яною стійкою чарку ракії, хильнув позірно, побажавши чорним вовкам міцного здоровлячка. 

Натомість у маршрутці, що везла з села Нижнього назад до Сіверськодонецького після відвідин українських героїв на фронті, один місцевий шибздик, почувши від мене солов’їну, почав кричати: «Что ви тут дєлаєтє? Кто вас сюда просіл?». За спиною ніхто не бовванів з автоматом, тому, знітившись, не побажав здоров’я сепаратистові, який тут же зістрибнув з маршрутки, перелякавшись, імовірно, власної «відважности». 

У полях Косова натівці розгорталися солідно. Швидко зводили дерев’яно-пластикові павільйони з теплою водою й душем. У чистім полі працювали крамниці, книгозбірні, крамнички із сувенірами, а в їдальнях вечорами розгорталися дискотеки для миротворців і миротворчинь із ріжними мелодіями світу. 

Протистояли тоді мусульмани (косовари) та православні (серби). Гаряча війна, розпочавшись у лютому 1998 року, закінчилася бомбардуванням Юґославії повітряними силами НАТО, що тривало з 24 березня по 11 червня 1999 року. Загребуща Юґославія луснула. І на Балканах встановився мир. 

Donbas force – це порятунок для людей! 

Далі буде. 

На світлині: солдат Бундесверу Коля, його автомат і мій друг Сергій Рахманін, Косово, 1999. 

Друга світлина Валентин Воля – скалки московських набоїв у селі Кримському, Луганщина, 2018. 

Сіверськодонецьке – Кримське – Лисичанське – Київ.

Дмитро Понамарчук

Назад до архіву Версія для друку